8 липня в бібліотеці на Вишгородській у рамках клубу психологічної підтримки «Кольори» пройшов теплий та терапевтичний захід: «Кіно як терапія». Цього разу разом із модераторкою, психологинею Лесею Луцюк, гості переглянули й детально проаналізували фільм «Мене звати Агнета», ознайомилися з психологічною та художньою літературою по темі пошуку власної автентичності, внутрішньої свободи та сміливості обирати себе.

Фільм став приводом для важливої розмови про те, як жінка може поступово втратити контакт із собою – і як знайти сили повернутися до власного життя. Під час психологічного розбору підсвітили важливі теми: як вийти із синдрому «невидимої жінки» та хронічної втоми; чому зміни й вихід із зони комфорту іноді стають початком нового життя; як повернути собі право на власні бажання, особисті кордони та смак до життя; чому ніколи не пізно сказати собі: «Я обираю себе». Разом дивилися, дискутували й переконувалися, що кіно може стати початком важливої розмови, глибоких усвідомлень та поштовхом до дій. А щоб закріпити ефект «сенсорного пробудження», як у головної героїні, після обговорення ми перейшли до арттерапії. Кожна учасниця створила букет-саше із лаванди – символом внутрішнього спокою, жіночої сили, свободи та розквіту. Тепер цей затишний аромат Провансу нагадуватиме про головний меседж зустрічі: ніколи не пізно згадати, хто ти є насправді, і дозволити собі бути щасливою.







Залишити відповідь