У цей день православна церква вшановує братів-подвижників Кирила і Мефодія, двадцятирічна просвітницька діяльність яких мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий щабель, дали слов’янському світу алфавіт, кирилицю і глаголицю, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент всіх слов’янських літератур. Одночасно зі створенням абетки було розпочато роботу над перекладом з грецької на слов’янську Євангелія та Псалтиря. Кирило та Мефодій переклали зі старогрецької мови багато книг, що започаткувало слов’янську літературну мову і книжкову справу. У середньовічній Європі слов’янська мова стала третьою мовою після грецької та латинської, за допомогою якої поширювалося слово Боже. Святкування пам’яті святих братів ще в старі часи мало місце у всіх слов’янських народів, але потім, під впливом різних історичних і політичних обставин, було забуте. На початку XІX століття, разом із відродженням слов’янських народностей, відновилася й пам’ять про слов’янських первоучителів. З 1863 р. пам’ять святих Кирила й Мефодія почали відзначати 11 травня (24 травня за новим стилем).
«Є мова – є нація». Таку назву носить цьогорічний тематичний перегляд, організований в бібліотеці імені Юрія Збанацького. Він приурочений до Дня слов`янської писемності та культури, який готуємось відзначати в Україні 24 травня. День слов’янської писемності та культури – це день, який об’єднує усі слов’янські народи і дає змогу кожному поринути в історію та виховати в собі часточку патріотизму.
Залишити відповідь