https://www.tumblr.com/crbfranko/747813858223226880/%D1%82%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%87%D0%B0-%D0%B7%D1%83%D1%81%D1%82%D1%80%D1%96%D1%87-%D0%B2%D1%81%D0%B5-%D1%89%D0%BE-%D0%B4%D1%83%D1%88%D0%B0-%D0%B4%D0%BE%D0%B2%D1%96%D1%80%D0%B8%D0%BB%D0%B0-%D1%81%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BC

Кожен вірш – це сповідь поета, дотик до душі, де родина, любов і квітуча, але зранена війною Україна. Микола Соболь вражав надзвичайно потужною і милозвучною поезією «Здолаємо», «Не вбий», «Кожному своє», «Павутинка надії», пронизаною високим духом патріотизму та щирістю почуттів. Тетяна Іванчук дарувала присутнім чуттєву, легкокрилу і глибоку поезію із відлунням віри, надії і любові. Тетяна Шпичук зачаровувала своєю проникливою поезією «Вікна вагона», «Треба ж було», рядки яких наповнені особливою енергетикою багатобарвного цвіту поетичного слова. Зінаїда Шкавро читала вірші, де представлено життя як воно є, рядки про долі кожного українця і роль кожного в цьому житті. Олександр Курись поділився таємницями створення сюжетів своїх історичних романів, в яких вигадка тісно переплетена з дійсністю, про дослідження минулих подій, співставлення фактів з реаліями. Валентина Швежикайте окрилювала серця своєю ніжною і романтичною поезією «Париж», «Моя Оранта», «А в Києві Лондон», «Шрифт Брайля» та оповіданням «Селезень», де йшлося про мрії, надії, сподівання і любов… Валентина Гайдар прочитала вірш, який був написаний в Німеччині про Україну, про те, що болить наразі багатьом українцям. Наступна зустріч в літературно- музичній вітальні запланована на 19 травня, 12:00.