Цього разу ми досліджували українську ідентичність та шукали власні внутрішні опори. Через письмові практики дівчата занурювалися в генетичний код нації, шукаючи відповіді на питання: звідки береться наша стійкість і в чому полягає суто українська суперсила – відроджувати життя попри все. Також ми продовжили створювати обереги, роботу над якими розпочали разом із Мариною Авторговою під час її минулого візиту з проєктом «Терапевтична голка». Кожен стібок – як повернення із забуття. Голка рухається, нитка лягає на полотно, впорядковуючи думки та стишуючи тривогу. Символічно, що саме напередодні Дня вишиванки ми створювали те, що насправді захищає – нашу спільну ідентичність і віру одне в одного. Дякуємо учасницям за щирість і тепло нашого кола. Тримаємося за коріння й вишиваємо наше майбутнє далі!