Щороку 22 січня Україна відзначає День Соборності. Ця дата нагадує нам, особливо молодому поколінню, що Україна – єдина, що не існує окремої Східної та Західної України, а є єдина держава та єдиний народ. З цієї нагоди в бібліотеці сімейного читання імені Анатолія Дімарова відбулася зустріч учнів школи І–ІІІ ступенів № 199 з істориком Анатолієм Горовим під назвою «Українська мова – це вже поезія» (Євген Маланюк)».
Пан Анатолій звернув увагу учнів на книжкову виставку «Соборна та єдина моя Україна!», де представлено матеріали, присвячені історії об’єднання українських земель в одній державі, та наголосив, що ідея соборності була і залишається однією з ключових національних цінностей. Згодом він розповів молоді про українського письменника, поета, публіциста, літературного критика, сотника Армії УНР Євгена Маланюка. Адже майбутній письменник з початком Української революції служив в Армії УНР, пройшов крізь усі перипетії національно-визвольних змагань. Після поразки Української Народної Республіки серед інтернованих вояків Армії УНР опинився в Польщі. 1923 року виїхав до Чехословаччини, де навчався в Українській господарській академії в Подєбрадах та друкувався в журналі «Державна нація». У середовищі української еміграції друзями й найближчим оточенням Євгена Маланюка були Леонід Мосендз, Олег Ольжич, Олена Теліга, Олекса Стефанович та Оксана Лятуринська. З 1929 року він знову перебував у Польщі. Наприкінці Другої світової війни емігрував спочатку до Німеччини, а згодом – до США. У своїх творах Євген Маланюк багато розмірковував про причини поразки Української Народної Республіки: «Хтось сказав, що українці не вміють шанувати своїх героїв. А там, де немає пошани до визначних особистостей, не може витворитися традиція, що відіграє таку велику роль у вихованні нації, в окресленні її історичних завдань і шляхів… Через усю нашу історію проходить яскрава національна риса індивідуалізму, яка, на жаль, принесла більше шкоди, ніж користі, з огляду на трагічні для нас обставини… Ця риса вдачі і привела нас на чужину». Євген Маланюк вражає своєю безкомпромісністю, що яскраво проявилася в його творчості, зокрема в поезії «Діва – Обида». Недарма Іван Драч назвав його вірші «вовчими строфами». Він жив так, як писав!
Залишити відповідь