Оксана Салан представила дивовижне етнографічне дослідження на тему «Хустка як символ української жіночності». Віра Свистун та Тетяна Бірюкова присвятили свої виступи поету рідкісного таланту, який обрав долю борця – Василю Стусу. Віра Іванівна зворушила серце чуттєвою поезією та презентувала прекрасну власну книгу-казку розмальовку «Жилибули». Ірина Плюсніна читала надзвичайно потужну поезію нашого сьогодення, а ще фрагмент із власної казки «Походеньки морквяного носа». Владислав Барановський у своєму виступі об’єднав три вірші під однією назвою різних авторів «Коли закінчиться війна», де відчувається спільний настрій, але різний зміст: про майбутнє, яке буде після війни.., про сприйняття подій, про мрії… Зінаїда Шкавро запропонувала відчути поетичну чарівність зими до війни і зимову холоднечу рядків написаних під час війни. В поезії Валентини Гайдар пульсували ритми тривоги і болю, любові і віри. Вадим Пильнов через сучасний стиль в музиці (реп) запропонував прослухати твори про лірику і кохання, про життя і дух свободи, основний меседж яких «Вільний – вільному». Леся Луцюк презентувала роботу клубу психологічної підтримки «Кольори», мета якого залучити й об’єднати українців в отриманні кваліфікованої психологічної підтримки, зокрема в умовах війни; відновити внутрішні ресурси, емоційне розвантаження, навчання техніками стабілізації і самодопомоги тощо. Наступна зустріч запланована на 4 лютого.