Українська мова – одна з найрозвиненіших у світі. Вона має величезний лексичний фонд, багату синоніміку, справжньою її окрасою є надзвичайна милозвучність. І як же неприємно буває чути мову неправильну, засмічену, спотворену. Говорячи суржиком, вживаючи неточно окремі слова, не завжди уважні до слова мовці порушують народну традицію – тримати в чистоті й розвивати рідну мову. Саме таке завдання має молодіжна гуртівка, яка зібралась у бібліотеці імені Віктора Некрасова.


https://www.tumblr.com/crbfranko/714139065271877632/%D0%BC%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0-%D0%B3%D1%83%D1%80%D1%82%D1%96%D0%B2%D0%BA%D0%B0-090423-%D1%96%D0%BC-%D0%B2%D1%96%D0%BA%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B0-%D0%BD%D0%B5%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0


Філолог за освітою, користувач бібліотеки Володимир Драгичевич запросив до бібліотеки своїх друзів на «читанку», щоби краще опанувати українську мову, бо деякі з них – переселенці з російськомовних територій. Але головне, що мова вивчається через знайомство з творчістю письменників та читання найбільш відомих творів. Сьогодні обговорили творчість Ліни Костенко та читали її поезії. До речі, усі учасники мали домашнє завдання – підготуватися та прочитати вподобані твори. Варто нагадати, що в роки, надзвичайно тяжкі для України, Ліна Костенко устами Івана Іскри виголосила святі для нас усіх слова: «Це голос наш. Це – пісня. Це – душа» («Маруся Чурай»). Тож вивчаємо нашу рідну мову, бо то найдорожчий скарб нашого народу!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *