Замкова гора
Замкова гора – останець високого берега з крутими, обривистими краями – була заселена вже в V – VI століттях. Більш того, київські археологи вважають, що саме звідси йшло заселення навколишніх місць. Висота її над рівнем Дніпра складає більше 80 метрів, а над рівнем Подолу – близько 50 метрів. Ізольована з усіх боків природною перешкодою Замкова гора і без штучних укріплень була не приступна. Це не виключає на ній укріплень у вигляді дерев'яної стіни, залишки якої були знайдені археологами. Тут, на Замковій горі, був потужний культурний шар, датований візантійськими монетами імператорів Анастасія та Юстиніана, що відноситься до кінця V і VI століть. Щодо назви гори в староруський час єдиної думки немає, але вважається, що вона могла називатися Хоревицею. З XVI століття вона відома під назвою Замкова і, як правило, походження цієї назви пов’язують із спорудженням литовськими князями Володимиром Ольгердовичем або Вітовтом дерев’яного замку, зведеного після входження Києва в 1362 – 63 роках в Литовське князівство. З 1646 г Замкову гору все частіше називають Киселівкою (похідне від прізвища останнього польського воєводи Києва Адама Киселя).У 1840 г Замкова гора була передана Фролівському жіночому монастирю під кладовище, внаслідок чого утворилася нова назва гори Фролівська, що збереглася до сьогодні. Монастир спочатку розміщував поховання на терасах гори, де знаходила свій останній притулок київська інтелігенція. Зокрема, тут був похований один з дослідників Замкової гори – професор Микола Іванович Петров. Потім вся територія гори перетворилася на елітне кладовище, на якому ховали представників аристократії Подолу того часу. У 1857 році на кладовищі звели церкву в ім’я Пресвятої Трійці. Кладовище було оголошене закритим в 1921 році. Наприкінці 1940-х років на Замковій горі розмістилася невелика військова частина, яка обслуговувала побудовану тут радіостанцію – «глушилку». На початку 1990-х радіостанцію за непотрібністю демонтували.