Пріорка
Стара забудова на Пріорці
сучасна Пріорка ( початок вул. Вишгородської)


Приміське поселення, згодом північне передмістя Києва вздовж шляху на Вишгород. Розташоване між Куренівкою, Оболонню, Мінським масивом, дачею Кульженка (Кинь-Грусть), селищем Шевченка, Вітряними Горами і Мостицьким масивом. Включає в себе також урочища Забара і Коноплянка. Головні вулиці – Автозаводська( Оболонський район) і Вишгородська. Засноване поселення не раніше 1634 р. ченцями ордену домініканців, чий монастир існував на Подолі у XV–XVII ст. Назву традиційно виводять від слова «пріор» (настоятель монастиря), хоча в документах XVII–XVIII ст. фігурує форма «Преварка» (що означає «передмістя»).У другій половині XVII ст., після визвольних війн Богдана Хмельницького, частина земель, що належала католикам була передана Київському братському монастирю, і таким чином Сирець, Куренівка, Пріорка належать Київському магістрату, а магістрацькі селяни платять оброк на користь міста. Згодом посполиті селяни піднімають питання про переведення їх в статус київських міщан. Передмістя було офіційно введено в межу міста у 1834р. І пізніше кияни трактували назву "Пріорка" по-своєму, виводячи її з слова „приорати”, тобто приєднати до міста.1795р. на Пріорці була збудована дерев’яна церква в ім’я св. Дмитрія на гроші, пожертвувані місцевими купцями Степаном Рибальським, Тимофієм Зарембою та Андрієм Хижняком. Коли церква згоріла у 1905р. на її місці побудували нову цегляну ( за проектом архітектора Єрмакова Є.Ф., добудував архітектор А.Казанський) на честь Покрови Божої матері. Розписи в ній виконав відомий український художник І.С. Їжакевич. Біля церкви було велике кладовище, знищене вже у 70-х роках ХХ століття, коли було прийнято рішення про знесення приватного сектора і побудови нового Мостицького масиву. Місцеві жителі з обуренням сприйняли це рішення, вони протестували, звертаючись з листами в різні інстанції, а потім вночі, зібравши розриті бульдозерами кістки, поховали їх у братській могилі біля церкви. Спеціалізацією околиці було городництво, садівництво, ягідництво, виноградарство, цим місцеві жителі займались ще донедавна: вирощували редиску, салат, огірки, помідори, баклажани та продавали свої продукти на базарах. Процвітало тут і кустарне виробництво: гончарство, бондарство, люди тримали винокурні та варили пиво. Тут було також декілька відомих дач: Бернера, Бражника, Кульженка, а також відоме садово-городнє підприємство Крістера. Уся Пріорка, що простягалася від Петропавлівської площі (нині Фрунзе) до дачі Кинь-Грусть (нині район площі Шевченка, мала свої райони, серед місцевих жителів ці топоніми побутують донині: Замковище, Западинка, Жеребівщина, Мушанка, гора Ліпінка, Білицька гора, Сукачів Яр, Крістерова гірка. По території протікали річки та ручаї: Курячий Брід, Западинський ручай, річки Коноплянка та Мушанка. До наших днів дійшли промовисті назви вулиць: Бондарська, Межова, Лугова, Вербова, Дубровицька, Берестецька, Бережанська, Ново- та Старо- Забарська, Мостицька, Білицька. Центральною була древня дорога, якою, ще колись їздила княгиня Ольга з Києва на Вишгород – вулиця Вишгородська, вздовж якої стояли ошатні білі будиночки з ганками та дерев’яними віконницями. У 1909 р. цією вулицею вперше пройшов трамвай до Пущі-Водиці, а перед самою війною її було заасфальтовано.