Малеча із радістю вступила у діалог із бібліотекарем Ольгою Соломонюк. Ольга Вікторівна допомогла зв’язно усвідомити малечі поняття поезія – вірш – пісня. Вона презентувала гостям нові книжки поезій для дошкільнят: «Як Цуценя сніжинки ловило» Лідії Повх, «Абетка» Світлани Кісар, «На веселій вулиці» Наталки Поклад та збірки «Лісовий урок» й «Кицин дім». Бібліотекар майстерно читала поезії. Малеча із великим задоволенням їх слухала. Ользі Вікторівні взялися «допомагати» діти, які уже вміють читати : Іллюша, Тимофій, Настуся, Сашко. Вони чинно сідали поруч із бібліотекарем і намагалися правильно, а головне, так само виразно читати вірші. Із великим задоволенням малюки прослухали Пісеньку про Абетку – офіційний саундтрек додатка Балакаюча Абетка та переглянули мультфільм «Як Петрик П`яточкин слоників рахував» Тараса Яловеги, який супроводжується віршами та піснями. На завершення дошкільнята продекламували вірші, які знають, та заспівали пісеньки про маму й бабусю. А працівники бібліотеки підготували подарунок-сюрприз: вручили методисту Світлані Набок проспект про бібліотеку сімейного читання та фірмові закладини, на яких є світлини із дошкільнятами із ДНЗ № 495. «Дзвіночки» із великою цікавістю розглядали виставку картин Цезерія Ганушкевича, виставки дитячих робіт «Стрітинські жайворонки» та «Моя перша виставка», що розміщені у Казкограді, та погортали улюблені книжечки. Зустріч закінчилася, а в дитячих голівках чітко закріпилося усвідомлення понять: поезія – вірш – пісня. Чудово, що із кожним відвідуванням бібліотеки малеча отримує нові знання, які з часом допоможуть їм у навчанні та поступово формують і підвищують їхній рівень інтелекту .

Українська іграшка завжди вважалася ключовим елементом нашої традиційної культури. Ці незвичайні та самобутні витвори мистецтва здатні прикрасити помешкання, надати інтер’єру культурної родзинки. Лялька-оберіг, іграшкова чи сувенірна лялька-мотанка – всі вони мають своє особливе призначення. Для кожного регіону України властива своя лялька-мотанка. Текстильна найбільше притаманна центральній частині нашої країни. Особливо поширена ця техніка на території Полтавщини і Київщини. Традиція виготовлення цієї ляльки – спочатку як містичного атрибуту, пізніше як іграшки – це оберіг і водночас архетип матері, дитини, роду, символ, насичений позитивною енергією. В цьому впевнилися члени клубу при виготовленні ляльки, особливо після того, коли своїми руками виготовили це «диво»! Кожна лялечка виявилася неповторним авторським витвором, який сподобався усім! Наприкінці засідання, на згадку про цю чудову зустріч, учасники клубу сфотографувалися зі своїми, щойно виготовленими сувенірами

Під час заходу гості дізнались історію цієї місцевості, починаючи з часів Київської Русі і до сьогодення, отримали інформацію про видатних діячів, що тут проживали й творили. Під час заходу бібліограф Кононюк Дар’я розповіла про деякі особливості нового мікрорайону Воздвиженка, на які варто звернути увагу, прогулюючись цією місциною. Наостанок відвідувачі відкрили для себе чимало нового про Свято-Покровську церкву на Пріорці, що розташована неподалік від бібліотеки та добре знайома читачам. Києвознавчий проект заохотив відвідувачів пізнавати якомога більше про рідне місто, вивчати його історію і звертати увагу на здавалося б уже знайомі місця та відкривати їх для себе по новому. Гості з радістю чекатимуть на наступне відеознайомство, заплановане на березень місяць, яке дозволить кожному охочому ознайомитись з Кирилівською церквою та відомим художником Михайлом Врубелем.

Легко та невимушено наша гостя перенесла 8-Б клас ЗНЗ № 118 у Київ 19-го століття, час, коли тут жив і творив Михайло Врубель. Неймовірно обдарований майстер живопису навіки вписав своє ім’я в історію нашого міста, виконавши монументальні фрески в Кирилівській церкві, створивши ікони для її іконостасу. Пензлю Врубеля належить розпис правого нефу Володимирського собору. Також художник працював у барабані купола Софії Київської, розписуючи стіни та реставруючи втрачені старовинні мозаїки. Київ відкрив у Врубелі художника-монументаліста. Згодом він залишив Київ і переїхав до Москви. Попереду на нього чекали щасливий шлюб з Надією Забелою, фінансові труднощі, несприйняття його новаторських поглядів у мистецтві, гучна слава, родинна трагедія, хвороба….лікарня для психічнохворих. І хоча Врубеля вважають російським живописцем, ті безсмертні образи, які він створив на берегах Дніпра і залишив у спадок, все ж таки дають нам маленьке право вважати його трішечки своїм.

Вона презентувала свою нову книжку, яка вийшла тільки напередодні, це роман «Хмиз для дракона». В книзі є все: широка історична ретроспектива, колоритні персонажі, пошуки любові і сенсу життя. Школярі зацікавилися творами талановитої авторки, а також познайомилися з виданнями, представленими на книжковій виставці «Жіночі голоси в сучасній українській літературі».

Зазирнувши у вікно, можна побачити багато життєвих сюжетів, кожне вікно – своя маленька історія. Вікна різні і самобутні як і долі. Як і люди, що за ними. Разом з Людмилою Василівною майбутні читачі книги мандрували її сторінками, зазирали у вікна і знайомились з різними людьми, їх історіями веселими і смутними, але об'єднаними любов'ю й милосердям. Деякі з оповідань, які читала авторка, зворушили до сліз, нікого не залишивши байдужими. Всі активно обговорювали почуте, ділилися схожими невигаданими історіями із свого життя, які можливо увійдуть в наступну книгу журналістки.

Діти в ігровій формі по-новому подивилися на добре відомі старовинні та сучасні англійські казки: про фантастичних звірів та звичайних тварин, добрих велетнів та безстрашних лицарів, підступних відьом та добрих чарівниць. Школярі дізналися багато цікавих та маловідомих фактів про видатних дитячих письменників Туманного Альбіону, історію створення всесвітньовідомих літературних персонажів. Читачам відкрився великий світ пригод, добрих казок, повчальних оповідок, написаних легкою універсальною мовою, зрозумілою дітям всього світу, з неперевершеним англійським гумором. Така зустріч з яскравим сузір’ям англійських письменників зацікавила та заворожила школярів, подарувавши незабутню радість спілкування з Літературою і впевненість в тому, що добро завжди перемагає.

Бібліографи та бібліотекарі ЦБС Подільського району представляли свою бібліотеку та бібліографічну продукцію 2015 року. На ярмарку кожна бібліотека мала свій урочисто-привабливий вигляд, дивувала та зачарувала відвідувачів ярмарку оригінальністю й професіоналізмом, представляла бібліографічну продукцію свого колективу. Не обішлось і без ярмаркових розваг, веселих конкурсів та лотерей. Відвідувачі ярмарку взяли участь у «БібліоЛото», де кожен відвідувач ярмарку отримав світ ЛотоНомер. Розіграш номера відбувся в кінці заходу методом випадкового вибору. Переможець щасливого номера отримав у подарунок «Ярмарковий бібліографічний кошик». В окремій зоні розміщувався «Відкритий мікрофон», де кожен бажаючий мав можливість записати своє відео, поділитися своїми емоціями та враженнями. На «Ярмарку бібліографічної продукції-2016» представлена продукція не продавалась. Натомість, проводився безкоштовний обмін продукцією або її дарували відвідувачам. На урочистому закритті ярмарку компетентне журі у складі голови журі директора ЦБС Подільського району Антоніни Ошкало, членів журі: заступника директора ЦБС Ганни Брагарник та завідувачки відділу обслуговування ЦРБ імені Івана Франка Валентини Никитович визначило переможців. Перемогу у номінації «Бібліографічний бренд року» одержала бібліотека імені Олександра Грибоєдова за бібліографічний покажчик «Київський трамвай». Бібліографічний покажчик «Агата Крісті» із серії «Вони написали детектив», який представляла сама Міс Марпл одержав перемогу у номінації «Найкреативніший підхід до презентації бібліографічного продукту». Бібліотека імені Валі Котика для дітей здобула перемогу у номінації «Найяскравіша дизайнерська концепція бібліографічного продукту». Бібліотека імені Юрія Збанацького – переможець у номінації «Найоригінальніший підхід до оформлення виставкового місця». Бібліотеки імені Віктора Некрасова, Дружба народів, № 11, імені Корнія Чуковського для дітей нагороджено грамотами за продуктивну бібліографічну діяльність. Подяки «За активну участь в бібліографічному ярмарку» отримали бібліотеки : районна бібліотека № 123 для дітей, імені Садріддіна Айні та імені Джамбула Джабаєва. Бібліографічний ярмарок відбувся, попереду у бібліографів безліч цікавих ідей, сміливих дизайнерських рішень, нових бібліографічних видань. Тож до нових зустрічей на «Ярмарку бібліографічної продукції 2017 року»! Відеорепортаж заходу за посиланням : https://www.youtube.com/watch?v=noQnSsoa5NE&feature=youtu.be

Яким у 19 ст було наше місто, коли великий митець ходив його вулицями, милувався «картинами златоглавого, садами повитого й тополями увінчаного» Києва. Коли слухав, як «реве ревучий», вдивлявся у задніпровські далі та відвідував Контрактовий ярмарок на Подолі. В захоплюючу екскурсію повела учнів школи-інтернату № 5 (для дітей з вадами зору) Нінель Миколаївна Колоскова – історик, поет, дослідниця творчості Т. Шевченка, що працює в Національному музеї Т. Шевченка. Автор публікацій «До історії будинку, що на Козиному болоті», «В. Г. Кричевський – ідейний натхненник та один із засновників першого музею Т. Шевченка в Києві», ініціатор та організатор виставки «Шевченківський Київ у старих листівках» з приватної колекції Едуарда Ослянського. А книга «Скарби української душі» розкриває тему добра, яке присутнє не тільки в творчості Шевченка, а й у його короткому та змістовному житті. З великою вдячністю книгу прийняли в подарунок бібліотека та учні. Продовжила екскурсію про незабутні враження Великого Кобзаря від Києва, які відобразились у його художніх та мистецьких творах – диктор будинку звукозапису та друку Українського товариства сліпих – Дмитренко Світлана Іванівна. Огляд літератури «Він тут ходив, він тут любив, кияни!», який провела завідувач бібліотеки Тамара Мусієнко, ознайомив школярів з києвознавчою шевченкіаною бібліотеки.

Із дітьми 2 класу ЗНЗ № 3 проведено майстер-клас «Народна іграшка – лялька-мотанка», під час якого учасники разом з бібліотекарем Наталією Барзенок виготовляли ляльку «Марену». А яка ж Масляна без гулянь? Бібліотекарі Ольга Найдич та Олена Денисенко разом з учнями 4 класу ЗНЗ № 3 влаштували ігри та забави «Гучно, весело пройди, Сирна Седмиця!». Діти розгадували загадки про зиму та весну, змагались, яка команда хлопчиків чи дівчаток спритніша. А на закінчення смачно ласували млинцями, щоб люта зима нас швидше покидала.

Його яскравий збірник нестандартних розвивальних задач «Зубасті задачки» – тому підтвердження. Довгенько довелося потрудитися учням 5-А класу ЗНЗ №118 над деякими з них. Цікава та дотепна альтернатива нудним шкільним підручникам та ще й проілюстрована самим автором, припала до душі всім присутнім. А ще гість є автором таких чудових книжок, як «Кожен може стати принцесою» та «Росли груші на вербі», нагороджений спеціальною відзнакою «Найсмішніший твір для дітей» Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова – 2014». З героями цих добрих, веселих казок та історій із задоволенням зустрінуться не тільки діти але й дорослі читачі. Хіба хтось може лишитися байдужим до долі принцеси, яка сидить на помідорній дієті і постійно потрапляє у численні кумедні пригоди, або талановитого винахідника снігожерної та морозиворобної машин, непоміченого Нобелівським комітетом. Книжки Кузька Кузякіна – це дійсно читання із задоволенням.

У концерті звучали романси, українські пісні, арії з опер та оперет. Своєю майстерністю, щирістю Оксана Блаженко, Олександра Петрова, Катерина Новікова та дванадцятирічна Софійка Ніколаєць зачарували слухачів, подарувавши їм прекрасні моменти зустрічі з улюбленими мелодіями. З особливою теплотою зустріли читачі бібліотеки виступ бандуристки Світлани Ніконорової, лауреата Всеукраїнських конкурсів, яка за свою волонтерську діяльність, за концерти для бійців АТО була нагороджена медаллями Міністерства оборони України "За громадянську мужність" та "За жертовність і любов до України" від Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета. Подякою для артистів були щирі оплески, вигуки "Браво".

Цього року з учнями 5-Б класу СШ № 93 бібліотекарі організували поетичний струмок «Поки Кобзарство пульсує в жилах – ніхто не зіб’є нам волі крила». Школярі дізналися, що «Кобзар» – це своєрідна Біблія українського народу, якій судилося бути безсмертною, бо сам народ визнав її своєю книгою. Також бібліотекарі ознайомили юних читачів з життєвим та творчим шляхом Великого Кобзаря. Гортаючи сторінки його життя, читаючи його вірші, відчуваєш, що слово його живе між нами – гнівне і ніжне, полум’яне і міцне. То історія і душа українського народу. Будуть минати роки, змінюватися століття, але слово Шевченка житиме вічно.

У нашій країні це свято давно перетворилося на веселий, жартівливий, сповнений любові і ніжності день. День, якого всі з нетерпінням чекають, але не тому, що мріють про дорогі подарунки, а тому, що це день сюрпризів. Саме таким сюрпризом стали гості бібліотеки. В ході заходу діти із задоволенням слухали про цікаві факти свята Весни, про видатних жінок світу та України. Пограли в гру з відгадування «Казкових телеграм» і, звичайно, прочитали вірші про тих, хто для них найдорожчий.

Подарунок, зроблений своїми руками, таїть у собі тепло і особливу чарівність. Такі подарунки, а саме аплікації з картону та гофрованого паперу, виготовляли учасники творчої лабораторії «Майстер Саморобко». Листівки та поробки до 8 березня приємно даруватимамам, бабусям, сестричкам, подругам. Той факт, що ви щось придумали і зробили власними руками, показує, як ви тепло ставитеся до людини, як ви цінуєте і любите її.

Подарунок, зроблений своїми руками, таїть у собі тепло і особливу чарівність. Такі подарунки, а саме аплікації з картону та гофрованого паперу, виготовляли учасники творчої лабораторії «Майстер Саморобко». Листівки та поробки до 8 березня приємно даруватимамам, бабусям, сестричкам, подругам. Той факт, що ви щось придумали і зробили власними руками, показує, як ви тепло ставитеся до людини, як ви цінуєте і любите її.

Авторка чотирьох книг "Нічниця", "Мед з полином", "Дерево, що росте в мені" розповіла про свої книги та презентувала нове видання "Гордієві жінки". Щиро та емоційно вона відкрила чарівливий світ своїх книг, сповнений терпіння, любові, самопожертви та пошуків самого себе. Зуміла зацікавити своєю творчістю молодь та порадила їм розвивати таланти, вибирати єдину стежину в житті, незважаючи ні на що, бути вільними від стереотипів, успішними та щасливими. Бібліотекарям від зустрічі з молодою письменницею залишились книги з автографами, які будуть чекати на зустріч з читачами бібліотеки.

Тамара Мусієнко, завідувачка бібліотеки ім. Олександра Грибоєдова, презентувала нову книгу Ігоря Однопозова і Кирила Степанця «Перебудова і руїна. Громадські споруди Києва 1930-х – 1980-х». У книзі на прикладі сімдесяти об'єктів показано нинішній стан громадських споруд Києва радянської епохи в сфері освіти, культури, дозвілля, торгівлі, харчування, побуту тощо. Новим виданням порадував і голова клубу Віталій Баканов, презентуючи книгу «Дети Подола». У ній читач знайде 12 нарисів, які носять ностальгічний характер і розповідають про життя повоєнного Києва. Автор зазначив, що в книзі розміщені фотографії із сімейних альбомів, які раніше ніде не публікувалися. Також автор заінтригував присутніх публікацією під назвою «Таємниця покинутого будинку», яка оповита містикою, властивою нашому місту. Євген Рейцен розповів про зустріч києвознавців у відділі краєзнавчої літератури та бібліографії публічної бібліотеки імені Лесі Українки, де він презентував свою нову поетичну збірку «Будівнічі» і зачитав вірш, присвячений відомому києвознавцю Дмитру Малакову, з яким їм пощастило вийти на скайп-конференцію. На засіданні клубу «Кияни» з вуст доповідача пролунав новий вірш, написаний ним до Дня Св. Валентина. На завершення пролунали чудові вірші Бориса Фесенка, а також корінних киянок Валентини Зелінської та Елеонори Зими, поетес, що оспівували Поділ у своїх віршах-спогадах.

Запрошуємо усіх бажаючих переглянути проникливі фотографії, зроблені талановитим фотографом і волонтером Кальмус Віктором у різні дні «Революції Гідності». Доречним буде вислів Анселя Адамса: «Не кожен вірить живопису, але кожен вірить фотографії». Впевнені, представлені світлини нікого не залишать байдужими. Переглянути виставку можна з понеділка по четвер з 11:30 до 19:00, в суботу та неділю з 11:00 до 18:00. Телефон для довідок: (044) 430-00-04

У музично-поетичному перфомансі «Марення чи мрії?» брали участь всі присутні. Слухаючи адажіо Мавки та Лукаша з балету «Лісова пісня», каприс для скрипки соло, карпатську сюїту для баяна соло, глядачі відкрили для себе нові грані почуттів і можливостей. Виконання «Гірської легенди» і «Шепіта води» нікого не залишили байдужим, бо Леся Українка своїми віршами писала музику. Як зауважила Ірина Анатоліївна, виникає думка: «Хто Леся? Поетеса чи музикант?». Перегляд документального фільму Андрія Дмитрука «Леся Українка. Місія» відтворив сторінки життя, кохання та 30-річної боротьби поетеси. Екскурсія «Ясна зіронька української літератури» залами музею Лесі Українки познайомила відвідувачів з експозицією, що розкриває сторінки її життя і творчості. Український народ увінчав Лесю безсмертям, а її творчість стала дорогоцінним скарбом світової культури. В бібліотеці імені Віктора Некрасова експонується книжково-ілюстративна виставка «Життєвими стежками Лесі Українки».

Світлана Володимирівка сказала дітям про те, що ці відомі слова із драми-феєрії «Лісова пісня» належать міфологічно-казковій героїні героїні – Мавці . Про автора цієї чудової драми та інших поетичних перлин Лесі Українки далі повела розмову бібліотекар Ольга Соломонюк. Діти довідалися багато нового і цікавого про дитячі роки поетеси, про її творчий шлях, про визначні місця в столиці, пов`язані з ім`ям Лесі Українки. Говорила бібліотекар і про поезію Лесі Українки. Її підтримали четвертокласники, які дуже гарно продекламували ряд поезій. Ольга Вікторівна акцентувала увагу дітей на тому, що Леся Українка писала не лише вірші, музику, а й прозові твори, зокрема казки і запропонувала прочитати її прекрасну казку «Біда навчить». За традицією бібліотекар розпочала читати, демонструючи виразність і запросила четвертокласників слідувати її прикладу. Школярі із задоволенням підхопили зразкову настанову читання і із задоволенням по черзі читали. Потім Ольга Вікторівна запросила школярів до обговорення прочитаного. Діти висловлювали свої думки щодо того, звідки береться розум, як слід вирішувати усі спірні питання, як варто жити, аби у тебе були друзі та як здобути повагу. Враховуючи те, що даний клас уперше прийшов до бібліотеки, Ольга Соломонюк запросила четвертокласників на екскурсію. Діти мали можливість подивитися виставку картин Цезарія Ганушкевича, розгянути «Стрітинських жайворонків», яких виготовили учні 3-Б класу із їхньої школи та посміхнутися веселим роботам чотирирічної Софійки Чернової на «Моїй першій виставці» у Казкограді. У Казкограді школярі змогли також скористатися виставкою «Новинки для розумної дитинки». Діти із задоволенням взяли до рук нові книжки, а їхня вчителька Олена Сажко зацікавилася способом виготовлення дивовижних жайворонків. Повертаючись до читальної зали, школярі зацікавилися алфавітним каталогом. Ольга Вікторівна зупинилася біля нього і не тільки детально дала відповіді на дитячі запитання: «Що це таке?», «Для чого воно потрібне?», але й продемонструвала, як користуватися каталогом. На завершення зустрічі була зроблена світлина на згадку про зустріч в бібліотеці, від якої діти залишилися у захопленні, щиро дякували і запитували у вчительки : « А коли ми знову прийдемо сюди?». Олена Миколаївна пообіцяла дітям, що у квітні неодмінно завітають до бібліотеки сімейного читання імені Садріддіна Айні. Із нетерпінням чекатимемо і ми, працівники бібліотеки, нової зустрічі із чудовими Читайликами 4-А класу!

В давнину основою буденних вечорниць була робота дівчат за вишиванням, прядінням, шиттям, а тут на імпровізованих вечорницях займалися виготовленням ляльки-мотанки. Зібралися, правда, не дівчата і хлопці, як було заведено у наших предків, а жіночки літнього віку, деякі прийшли навіть з онуками. Вони разом з великим задоволенням займалися цікавою справою. Годину творчості та майстер-клас провела Валентина Василівна Луцюк, член активу бібліотеки. Вона розповіла про те, що лялька-мотанка здавен була оберегом в українській родині та втіленням добра і лагідності, посередником між бабусею та онукою, старшим та молодшим поколінням. Тому в ній закладений родовий, етнічний фактор любові і сподівань, віри в добро та захист від злих сил. Мотанки успадковуються доньками від матерів та зберігаються до часу народження першої дитини. Кожна лялечка була індивідуальним витвором майстра, несхожим на інших ляльок. Щойно учасники клубу навчилися самостійно виготовляти ляльки-мотанки, а вони вже вийшли дуже симпатичними, неповторними і рідними. Ми народилися українцями, тож будемо передавати свої звичаї, традиції, знання і вміння майбутнім поколінням. Раніше на святкових вечорницях молодь танцювала, співала, тобто розважалася. А ми – просто пригостили членів клубу філіжанкою чаю, соком і солодощами. Потім, на згадку, сфотографувалися з щойно виготовленими своїми руками ляльками-мотанками – берегинями і захисницями нашого дому.

145 років тому на Волині у сім'ї Косачів народилась донька Лариса. Синьоока, білява дівчинка з душею гордою і ніжною, серцем лагідним і чистим, характером сильним, волею незламною. Мама називала її Лесею. Коли їй виповнилось 9 років, дівчинка почала писати вірші. Свої вірші дівчинка підписувала так: «Леся з України». З того часу її стали називати Леся Українка. Коли їй було одинадцять років – підкралася страшна хвороба. Підкралася, і все життя не відпускала Лесю, завдаючи їй невимовних страждань. Про дитячі роки та інші ключові моменти життя і творчості поетеси, зокрема драму-феєрію «Лісова пісня», створену на основі міфічного, казкового сюжету, розповіла Лариса Павлівна маленьким читайликам. Арт-терапевт Радміла Мещерська презентувала літературно-музичну композицію, в якій використала народні волинські мелодії, вибрані самою Лесею Українкою для цього твору. Полинула музика і в уяві дітей за допомогою чарівних музичних інструментів постали казкові персонажі драми. Як змінювалася музика, так змінювалося все навколо: ніби береза шелестіла кучерявим листям, весняні гуки озивалися в заквітчанім гаю, тьмяний зимовий день змінювався на ясну весняну ніч. Мавка спалахувала раптом давньою красою в зорянім вінку. Солодка пісня Лукашевої сопілки розбудила до життя усе навкруги: «На голос веснянки відкликається зозуля, потім соловейко, розцвітає дика рожа, біліє цвіт калини, глод соромливо рожевіє, навіть, чорна безлиста тернина появляє ніжні квіти». Ось диво мистецтва! Діти зачаровано слухали музичну розповідь, і яскравим завершенням її став мелодійний передзвін дзвіночка, який діти передавали один одному, відкриваючи свої серця для добра і щастя.

На захід було запрошено прекрасних митців сучасної української поезії: Анатолія Васильовича Горового, Тетяну Костянтинівну Іванчук, Світлану Борисівну Макаревську, Романа Васильовича Кухарука. Вони познайомили присутніх зі своїми книгами, прочитали патріотичні вірші: про Україну, про нашу співочу українську мову. А також ліричні – про кохання, природу тощо. Учні мали чудову нагоду познайомитися з яскравими представниками поетичної громади, поспілкуватися з ними, отримати відповіді на питання, які їх цікавили. Та ще були нагороджені книгами-призами від голови правління Українського клубу Кухарука Романа за краще запитання. Доповненням до поетичного вернісажу був перегляд літератури «Поезія – це завжди неповторність». Розходилися після заходу молоді люди з відчуттям поваги до натхненної творчої праці митців, небайдужих до чистоти духовних криниць, наділених великою любов’ю до прекрасного.

Пані Лариса розповіла про бібліотеку Івана Франка, в якій зібрана колекція книг, виданих з XVI до початку XX століття, понад двадцятьма мовами з різноманітних галузей знань. Бібліотека зберігає свідчення невтомної праці письменника над текстами, автографи подарованих творів та етнографічних записів. Книги, які складають бібліотеку Івана Франка, є безцінними, як і саме зібрання. Цікава для присутніх була і розповідь пані Лариси про Київ в житті Івана Франка. Лариса Валентинівна подарувала бібліотеці календар, присвячений 160-річчю від дня народження Івана Яковича Франка, та тритомне видання Музею видатних діячів української культури, приурочене Михайлу Старицькому. Читачі познайомились з переглядом літератури "Київські адреси Івана Франка".

Як справжня чарівниця, Марія Морозенко в своїх творах плете свої фантастичні візерунки, передаючи у них чудесність світу. Особливо цікаві авторські казки поетеси, такі повчальні і справедливі. Літературні герої творів пані Марії мають здатність «оживати». Так-так саме «оживати» на якийсь час: під час розповіді про книгу «Іван Сірко. Великий характерник» всім присутнім здалося, що вони перенеслись у славетну добу Козаччини. Чудова поезія авторки вразила всіх до глибини душі.

На початку заходу бібліотекар Лавренюк Наталя ознайомила дітей з життєвим та творчим шляхом поетеси. Учні дізналися про цікаві факти з її життя, що не зважаючи на слабке здоров'я, ця жінка стала прикладом незламності, любові до життя, символом України. ЇЇ творчість до цих пір надихає наших сучасників, вселяє зерна доброти та дає натхнення творити. Справжнім подарунком для дітей стала зустріч з талановитою поетесою Інною Ковальчук. Її поезія легко проникає до дитячих душ, адже вона дуже співуча, мелодійна, пройнята лагідністю та ніжністю, а ще чиста і добродушна. Юні читачі з задоволенням слухали прекрасні поезії та оповідання, які викликають співчуття, радість, доброзичливість та виховують любов до рідного краю, природи, родини. Працівники бібліотеки висловлюють щиру вдячність пані Інні за приємну можливість доторкнутися дітям до поетичного слова, і сподіваються, що таких можливостей у них буде ще багато.

Найвища наука життя – мудрість, а найвища мудрість бути добрим. Доброта і чуйність, милосердя і щиросердність, уміння розділити чужий біль, вчасно підтримати у важку хвилину, сказати приємне слово, похвалити – над такими рисами характеру розмірковувала разом з школярами ЗНЗ № 114 Тетяна Іванівна. Діти активно включились в розмову, розповідали про своє бачення понять добра і милосердя, про добрі справи, які вони роблять для своїх близьких, пригадували приказки і прислів'я по темі. Багато прикладів добра і зла привела Тетяна Іванівна з художньої літератури, згадала і "Перехресні стежки" Івана Франка. Люб'язно представила свої авторські книги та книги, підготовлені та видані у співпраці з іншими авторами. Подарувала їх нашій бібліотеці, а дітям книжечку свого чоловіка Михайла Конончука "Калинове намисто". Бібліотекарі підготували і ознайомили школярів з переглядом літератури "Добро врятує світ".

Із великою цікавістю слухали вони розповідь бібліотекаря Ольги Соломонюк про нові українські книги для дітей. Ольга Вікторівна розпочала новинковий екскурс із книжок братів Капранових – «Веселих свят» та «Історія незалежності України» та детально зупинилася на розповіді про письменників, яких усі знають як авторів книжок для дорослих. Про кожну книгу розповідалося окремо. Якщо книжка «Веселих свят» об'єднує у собі розповіді про традиційні українські свята, пісні, дитячі забави, поробки та рецепти страв до кожного із них, то друга – «Історія незалежності України» несе у собі розповідь про історію держави, починаючи VІІ століттям до н. е. і закінчуючи 1991 роком, коли Україна здобула незалежність, за яку боролася понад вісім століть. Наступною була книжка Олексія Кононенка «Барабашка та всі інші». Ольга Вікторівна розповіла про автора цієї чудової книжки, зазначивши, що він є не тільки автором дитячих книжок, але й прекрасних поезій, чимала кількість із яких є прекрасними піснями та запропонувала послухати одну із них, тим більше, була впевнена бібліотекар, що ви усі її добре знаєте. І коли зазвучала пісня «Доня, моя донечка» у виконанні Миколи Свиридова, третьокласники взялися її активно підспівувати. Потім Ольга Соломонюк запитала у дітей, чи знають вони Буку. Виявилося, що цей казково-міфологічний персонаж їм не знайомий. Бібліотекар прочитала дітям про Буку і поцікавилася чи знайомі вони із Бабаєм. Діти дружно відповіли, що знають його іще з дитинства. Ольга Вікторівна «закріпила» знання дітей, прочитавши розповідь Олексія Кононенка про Бабая. Третьокласники уважно розглядали ілюстрації до цієї книги, які продемонструвала бібліотекар і наголосила, що їх зробив рідний брат автора – Віктор Кононенко. Наступною книжкою була книга Василя Чухліба «Пісня тоненької очеретинки», переглянувши яку, діти довідалися, що ця книжка неодноразово перевидавалася і на ній «зростало» не одне покоління дітей, у тому числі і їхні батьки, а можливо і бабусі з дідусями. Дітлахам було запропоновано прочитати одну із казок «Сонечко і світлячок». Ольга Вікторівна розпочала читати, а далі запросила долучитися до голосного читання дітей. Вони читали по черзі, ланцюжком передаючи книжку. Варто зазначити, що більшість учнів 3-А класу гарно та виразно читають, та підкорили своєю майстерністю працівників бібліотеки – Вилінська Злата та Гонтарєв Максим. Увага дітей була зосереджена і на ілюстраціях Катерини Іванової, яка зробила цю книгу яскравою, веселою та життєрадісною. Книжка Ніни Найдич «Музичні казки» стала великим здивуванням для школярів, бо вони звикли казки читати, а тут виявляється, що викладач Київської середньої спеціалізованої музичної школи імені Миколи Лисенка написала казки, озвучивши їх відомими музичними шедеврами. Марія Людкевич, автор книжки «Їде тітка на гостину», у минулому вчителька початкових класів на Прикарпатті, а потім журналістка та письменниця вразила третьокласників цікавими поезіями, які були для них зрозумілими. Діти відмітили веселі і яскраві ілюстрації у цій книжці. Лідія Повх – український педагог, поетеса Закарпаття, була представлена книгою для дівчаток і хлопчиків, їхніх мамусь і татусів, бабусь і дідусів «Як Цуценя сніжинки ловило». Третьокласники довідалися, що у ній містяться вірші і веселі розповіді. Книжка яскрава з кумедними малюнками. Тетяна Луньова – письменник, художник, дослідник, перекладач, видавець подарувала дітям книжку «Зайченятко У», після ознайомлення з якою діти висловили свої припущення, чому герой має таке ім'я: «Бо воно постійно питалося: «Чомууууу?», « Блукаючи у лісі кричало: «Ууууууууу!» Роман Росіцький – у минулому педагог, порадував малечу книжкою «Киця – мандрівниця зі старого двору». Дітлахи довідалися, що Киця, мандруючи зустрічалася із різними тваринками: Удодом, Лебедем, Вужем Повзуном, Перепілкою Поля, Ящіркою Неспіймайкою та багатьма іншими звірами, які живуть у нашій місцевості. Відома українська поетеса, публіцист, педагог, громадська діячка Ганна Кирпа потішила наших юних читачів книжкою «На веселій вулиці». Бібліотекар прочитала вірш «Небилиця», який викликав веселий сміх дітвори від того, що «кінь ґелґотав немов гусак, а півень, замукав, мов корова, а гусак іржати взявся». І останню книжку, яку презентувала Ольга Соломонюк була «Казки Лірника Сашка». Діти довідалися, що автор не тільки є письменником, а й композитором, гравцем на бандурі та виконавцем пісень. Школярі мали можливість прослухати пісню «Ой ішов чумак з Дону» у виконанні Сашка Лірника та познайомитися з героєм представленої книжки – Козаком, який є сміливим, веселим та дотепним героєм усіх казок, які зібрані у книзі. Як знак вдячності за цікаву та змістовну розповідь, учні подарували працівникам бібліотеки пісню Ігоря Шамо та Дмитра Луценка «Як тебе не любити Києве мій». Після чого третьокласники мали можливість погортати та почитати представлені книжки. Наприкінці зустрічі для дітей була проведена екскурсія бібілотечними виставками: «Дорога до дому» Цезарія Ганушкевича, «Стрітинські жайворонки» – роботи учнів 3-Б класу ЗНЗ №199 та «Моя перша виставка» – аплікаційні роботи чотирирічної Софійки Чернової. Бібліотекар Ганна Моторина не тільки представляла вищезазначені виставки у Казкограді, а й познайомила із виставкою «Новинки для розумної дитинки» та показала нові дитячі книжки, які надійшли на абонемент. Час промайнув швидко, та він був витрачений з користю, бо діти довідалися багато нового та цікавого, а працівники бібліотеки отримали величезну насолоду від спілкування з юними Читайликами. До нових зустрічей і щирого спілкування у бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні! Пам`ятайте, ВАМ завжди РАДІ, ВАС завжди ЧЕКАЮТЬ!

Етнічний болгарин, нащадок болгар-переселенців в Україну в 1815 році, він є першопрохідцем в художньому викладі теми масового переселення болгар на простори Бессарабії. Валерій Азмананов – автор дев`яти книг. У своїх творах він розкриває етапи боротьби болгар за незалежність, переселення їх на південь України та про придбання тут своєї нової батьківщини, розповідає про видатні історичні постаті, їх роль в долях переселенців. Автор розповів про те, як в нього виникло бажання написати ці твори. За професією він інженер-будівельник (закінчив у 1978 Київський інженерно-будівельний інститут), але любов до історії та свого народу змусила його зібрати багатий історичний матеріал про життя та долі переселенців, щоб все це відобразити у своїх творах. Зустріч відбулася в формі діалогу з письменником. В кінці зустрічі автор подарував бібліотеці свої книги.

Завідувачка бібліотеки Тамара Мусієнко під час мовної стежини "Мово рідна, ти душа народу" нагадала, що древнє українське слово квітами-перлами розквітло у найдавніших пам'ятках культури Київської Русі, пройшло тернистий шлях, щоб стати барвистою, живою, квітучою, співучою, безсмертною і рідною поетичною мовою. Учні радо вітали поетесу Осмоловську Євгенію Назарівну, яка повела дітей до нев'янучого саду рідної мови, щоб доторкнутися до свіжого грона поезії та насолодитись барвами поетичного слова.

Де зустрінеш іще таку мову?
Лагідну, щиру і теплу розмову.
Стежка, доріжка, дорога, гостинець.
Тарас Шевченко – наш, українець.
Наша історія – на новій сторінці
Будьмо тим горді, що ми українці!

А ще учні мали прекрасну нагоду ознайомитись з документами книжкової виставки "Плекатимеш мову – цвістимуть слова", яка зібрала яскравий букет багатоцвіття мови України. А плід від засіяного обов'язково дозріє, бо, як кажуть у народі, "що посієш те й пожнеш"

Пройшли зимові свята. Наступає найчарівніший час, коли кожному хочеться відчути, що ще трішечки – і все здійсниться, ще трішечки – і ти почуєш, що поряд Весна. Наша мандрівка проходила під гаслом «Благослови, мати, весну зустрічати!». Маленькі читай лики дізналися, що у давніх слов’ян рік починався весною, з відродженням навколишньої природи і з пробудженням матері-землі від зимового сну, з першою оранкою і сівбою. Весну зустрічали радісно та пишно: з піснями, танцями, іграми. Ці пісні називалися веснянками. Співалися вони від ранньої весни аж до Зелених свят. Багато звичаїв і традицій зустрічі весни збереглися в Україні – звичай закликати весну, топтати ряст, масляна збірна каша та інші. Цікаво, що в різних регіонах України весну зустрічали по-своєму. На заході велика увага була приділена першому місяцеві весни березню та його святам. Цікавою та пізнавальною для діточок була вікторина «В гості до берізки», де вони розгадували загадки про весну, берізку та явища природи, пов’язані з її приходом. Як завжди, дітей дуже вразили легенди українського народу про весну та її ознаки. На завершення діти із задоволенням та любов’ю читали вірші про Україну та її народні символи.

Творчість Лесі Українки асоціюється з українською піснею, вона сповнена музики й кольорів, бо саме її життя було пов'язане з музикою. Леся не тільки писала прекрасні вірші, але й дуже любила музику, була її тонким знавцем і цінителем, сама вправно грала на фортепіано, ще й здатна була до композиторства. Зазирнути у внутрішній різнобарвно-музичний творчий світ поетеси допомогла артистка Дитячого музичного театру на Подолі – Ткач Мальва, яка професійно декламувала вірші Лесі Українки: « Стояла я і слухала весну», «Хотіла б я піснею стати» та уривок з «Лісової пісні», а також заворожила глядачів чудовим виконанням українських народних пісень. Так, саме весна, краса, мрія, гармонія, духовність – це те, що є наповненням поетичного духовного світу поетеси. Вона вірила й сподівалась:

Будуть приходити люди
Вбогі й багаті,
Веселі й сумні,
Радості й тугу нестимуть мені,
їм промовляти душа моя буде...

А на них вже чекав дуже цікавий гість – Василь Федорович Василашко. Заслужений журналіст України, лауреат літературно - мистецької премії імені Лесі Українки, автор багатьох поетичних збірок, поет-пісняр одразу ж знайшов спільну мову з маленькими читачами. Зазвучало поетичне слово і розпочалася дивовижна мандрівка чудовою збіркою віршів «Чи України ти син?». Саме ця книжка принесла автору премію імені Лесі Українки у 1995 році, а деякі вірші з неї стали піснями. Легкі мов хмаринки рими розповіли про найцінніше і найдорожче: про мамину ласку й бабусину казку, про рідну землю та її співучу мову, про пригоди в царстві природи, про славетне минуле й світле майбутнє нашої країни. Тепле й живе слово простелилося барвистим килимом вздовж дніпрових берегів, затишно вмостилося маленьким хлопчиком у дідуся на руках, засвітилося в темряві крихітним світлячком… Чудова українська мова зачарувала малят. Щоб мова була такою багатою та пишною, над нею треба добре працювати. Саме цій темі й присвячений цикл віршів «Діє слово!», в якому Василь Федорович легко та з гумором допомагає дітворі краще розібратися в тонкощах словотворення. Завершилася зустріч чудовою історією: одного разу до Сократа привели юнака, щоб той навчив хлопця мистецтву ораторства. І видатний філософ, щоб перевірити здібності юнака, сказав: "Заговори, щоб я тебе побачив ..." "Яка людина, така його і мова", – вважав Сократ. Тож давайте будемо шанувати нашу прекрасну мову, її вивчати, спілкуватися нею, бути гідними українцями.

У перший частині заходу був організований «круглий стіл» з соціальними партнерами «Особливості роботи із учасниками АТО і військовослужбовцями». На зустріч були запрошені комісар Подільського РВК підполковник Привала Олексій та лейтенант Четвертняк Ігор. У круглому столі брав участь начальник відділу Управління праці та соціальної політики Подільської райдержадміністрації Олеся Ящук. Центр зайнятості П району представляли заступник директора Людмила Личак, начальник відділу активної підтримки безробітних Надія Кулієвич, начальник відділу по роботі з роботодавцями Ольга Яроменок. До участі у заході були запрошені завідувач бібліотеки № 11 ЦБС Подільського району Елеонора Ліхторович, фахівці з працевлаштування, юристи. Представники районного військового комісаріату розповіли соціальним партнерам про необхідність підтримувати патріотичну свідомість громадян, про те, що патріотизм починається з сім'ї, про негайне і вкрай необхідне інформування населення про особливості військової служби за контрактом як особливого виду державної служби, яку проходять громадяни у Збройних силах, що у добровільному порядку вступили на військову службу на певний період. «На жаль, на державному рівні недостатньо ведеться рекламно-агітаційна робота в місцевих громадах з роз'яснення і переконливої мотивації (в основному грошової) для тих, хто хоче служити Вітчизні за контрактом. Не вистачає рекламних відеороликів, фільмів, плакатів, уроків з початкової військової підготовки у школах, не вистачає навіть популярних патріотичних пісень», – підкреслив підполковник Олексій Привала. Серед нагальних для України реформ дуже гострим і злободенним залишається зміцнення обороноздатності країни, тому допомога органів працевлаштування, бібліотек, шкіл, місцевих громад тут вкрай важлива і необхідна. До речі, представники військового комісаріату подякували соціальним партнерам за конкретну допомогу: після зустрічі-інтерв'ю «Військова служба за контрактом – свідомий вибір кращих», яка відбулась 8 лютого у цій бібліотеці, на контрактну військову службу наступного дня подали документи 4 безробітні особи (чим не аргументи для історії успіху бібліотеки). У другій частині «круглого столу» відбулась зустріч представників військового комісаріату із учасниками АТО та військовослужбовцями. У відвертій, часом гострій, але небайдужій розмові звучали побажання і претензії учасників АТО до військового керівництва, які аргументовано довели, що втрат і поразок було б менше, якби на всіх рівнях командири дбали за життя бійців, оперативно реагували на запити бойових підрозділів, позбулися бюрократизму і пам'ятали, що у важкий час служити народові – за честь, а шукати користі у війні – зрада. Олексій Привала з великою вдячністю згадував про велику допомогу не тільки волонтерів, активістів, але і деякі зворушливі моменти … Одного разу завідувач відділу культури Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Людмила Сабардина передала на фронт в переповнені авто із гуманітарною допомогою коробку з дитячими малюнками, створеними читачами бібліотек ЦБС нашого району. Розвісивши їх у фронтовій їдальні, бійці, дивлячись на них зі сльозами на очах, розуміли, що немарно вони захищають майбутнє своїх дітей. Захисники Вітчизни не дадуть ворогу можливості прийти в нашу оселю. Діти і родина – це той єдиний скарб, за який варто віддати життя. Отже, військова служба за контрактом поєднує в собі патріотичний вклад у захист та розвиток Батьківщини, а також дає стабільну основу для соціальної та економічної захищеності. Тому, обираючи героїчну професію захисника Вітчизни, громадяни відчуватимуть себе соціально захищеними і матимуть всі перспектива для кар'єрного росту. Тому що армія сильна не чисельністю, а якістю.

Викладач музичної школи № 35 Ірина Добролежа познайомила учнів 2 класу ЗНЗ № 3 з музичною творчістю композитора та феноменального піаніста – Віктора Степановича Косенка. Він залишив по собі десятки творів, які увійшли у золотий фонд української фортепіанної музики. Серед них – альбом «24 дитячі п'єси для фортепіано», з яким зростало багато поколінь юних піаністів. Ірина Леонідівна виконала на роялі відомі його твори. Для кращого знайомства власників абонементів з біографією композитора в бібліотеці представлено огляд літератури «Світ, наповнений музикою».

Школярі познайомилися з постійно діючою в читальному залі бібліотеки героїко-патріотичною експозицією «Україна – нація героїв», де представлені також матеріали про Героїв Небесної сотні, сумну річницю загибелі яких Україна відзначає в ці дні. Учні висловлювали власні думки, зокрема про те, що бути патріотом – це не лише любити Україну, це також робити все, щоб вона ставала кращою, а люди щасливішими і заможнішими.

Турнір був насичений цікавими вікторинами та практичними завданнями, які потребували уміння працювати з довідковими виданнями, а найголовніше – він показував знання дітьми рідної мови. Слово – найтонший дотик до серця; воно може стати і ніжною запашною квіткою, і живою водою, що повертає віру в добро, і гострим ножем, і розжареним залізом, і брудом. Шануймо мову, якої навчили нас батьки! Нехай вона множить наш край талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнює душі божим сяйвом.

Дітвора завітала на health-арт «В королівство валеологічної казки», який підготувала бібліотека імені Валі Котика разом з музичним терапевтом Радмілою Мещерською. Діти, які тільки що весело гомоніли, зачаровані чудовою музикою у виконанні пані Радміли, вмить замовкли, і зачудовано слухали дивовижну казку про метелика, який допомагав лісовим мешканцям, а ті, на знак вдячності, дарували йому чарівні квіти. Одного разу квіти зникли, і щоб знайти їх, метелик вирушає в далеку подорож, зустрічаючи на своєму шляху безліч казкових персонажів, характери яких дуже влучно передані пані Радмілою за допомогою більш ніж 30-ти незвичних інструментів (австралійського диджериду, китайської волинки, африканської калимби, української дримби та ін.). Дітлахи не лишилися осторонь чарівного дійства, вони допомагали метелику відповідаючи на питання, розгадуючи загадки, які стосувалися спорту та здорового способу життя. Нарешті всі квіти знайдені, найбільш активні одержали нагороди. Але найкращою нагородою є позитивний настрій на весь день, і для маленьких гостей, і для співробітників бібліотеки.

Завідувачка бібліотеки Довгалюк Олена розповіла про історію відзначення цього свята, після чого запропонували дітям прочитати виразно вірші українських поетів. І кожен показав свою читацьку майстерність. Для кращого сприйняття, дітям представлено перегляд літератури «Слово наше рідне, слово українське!»

Завідувачка відділу обслуговування Валентина Никитович представила гостю – журналістку та письменницю Людмилу Чечель, яка люб'язно погодилась взяти участь у цій зустрічі, де у невимушеній атмосфері бібліотеки за чашечкою духмяної кави жінки ділились своїми теплими життєвими історіями. Людмила Василівна розповіла про свою журналістську та літературну діяльність, про цікавих людей, які приходили "На каву з Людмилою Чечель" в редакцію газети "Культура і життя". Призналась, що дуже любить каву, подорожуючи світом, зібрала велику колекцію філіжанок (понад 600) та пригостила усіх смачним печивом, виготовленим за власним рецептом. До кожного печива-сердечка прикріпила папірець з рядками своєї улюбленої поетеси Ліни Костенко. Всім сподобався зворушливий подарунок від журналістки. Не обійшлось, звичайно, і без виконання пісень та читання своїх поезій членами клубу. Доповнили знання про каву бібліотекарі читального залу, презентуючи виставку літератури "Зерна щастя", де представили цікаві факти з історії кави, розповіді про кавові традиції деяких країн та міста Львова, поради лікарів і кулінарів, прозові й поетичні рядки про каву. Зацікавив гостей і перегляд свіжої періодики "Вершки української преси до ранкової кави". Супроводжувала кавове застілля кантата Баха № 211, яка присвячена каві. Після щирої зустрічі на дні наших кавових горняток збереглись ці історії, а в серцях і душах залишились теплі почуття та чудовий настрій.

Читачі, які прийшли до бібліотеки разом із дітьми, подовгу стоять перед цими чудовими провісниками весни, розповідаючи про справжніх жайворонків, розглядаючи дивовижні витвори щирих душ і дитячих рук. Юні читачі весело «щебечуть» перед диво-птахами, намагаючись знайти найкращого. Дорослі ж із цікавістю розглядають «дитячий світ», згадуючи своє дитинство. Та поряд із «Стрітинськими жайворонками» розташована іще одна – «Моя перша виставка». Це персональна виставка юної читачки Софійки Чернової. Дівчинці тільки чотири рочки. На СВОЮ ПЕРШУ виставку вона подала аплікації. Це яскраві, веселі роботи, серед яких є пейзажі, натюрморти, предмети побуту, транспортні засоби, овочі, фрукти, ягоди, казкові персонажі – усе те, що оточує дитину, що сприяє її пізнанню світу. Робити перші аплікації Софійка почала у три рочки. Останні роботи дівчинки характеризують її вправність у вирізанні дрібних деталей, охайність у виконанні. Працюючи з раннього дитинства рученятами, у дитини активніше розвивається мислення, пам'ять, увага, розширюється кругозір, формується її «ай-кю», а також розвивається моторика дрібних м`язів, що дозволить у першому класі вправно писати. Працівники бібліотеки сімейного читання імені Садріддіна Айні сприяють розвитку талантів серед своїх дорослих та юних читачів. Мабуть, саме тому тут постійно влаштовуються виставки як професіоналів, так і аматорів.

Малеча вперше переступила поріг бібліотеки. Вони як Незнайка, здивовано і повільно роззиралися у бібліотеці. Завідувач Світлана Батюк люб`язно зустріла їх та провела невеличку екскурсію. І у неї виявилися помічники. Це Хіміч Катруся та Сумський Денис, які є постійними відвідувачами бібліотеки. Вони приходять разом із старшими сестрою та братом – відповідно. Катруся з Денисом взялися активно допомагати Світлані Володимирівні, бо їм добре відомі усі бібліотечні «комірчини». Вони наполегливо «підганяли» завідувачку швидше відвідати свій улюблений простір – Казкоград, зайшовши в який дуже здивувалися: тут красувалися нові виставки «Стрітинські жайворонки» та «Моя перша виставка». Із великою зацікавленістю розглядали дивовижних птахів як малеча, так і їхні вихователі. Незвичною виявилася для них виставка чотирирічної Софійки Чернової. Світлана Батюк заохотила дошкільнят представити також виставку їхніх робіт у бібліотеці. Коли малеча завітала до читальної зали, бібліотекар Ольга Соломонюк запропонувала їм гру-вікторину «Вгадай, з якої я казки». Дошкільнята уважно слухали бібліотекаря та вправно називали українські народні казки, характеризуючи їхніх героїв. Як нагороду за «перемогу» у вікторині, малеча отримала можливість подивитися мультфільм «Івасик-Телесик». Після його перегляду діти активно долучилися до обговорення. Їм дуже імпонує головний герой розумом, хоробрістю, винахідливістю. Дошкільнята також сказали про уміння прийти на допомогу у скрутну хвилину, як це зробило останнє каченятко. Потім кожен дошкільник взяв у руки яскраву дитячу книжечку. Вони гортали її, а більшість читали. Денис, Улянка та Стасик показали свою «майстерність» у читанні. Ольга Вікторівна розповіла дітям, що часто читаючи книжку, не виходить її одразу прочитати і аби наступного разу довго не шукати те місце, де зупинився і не псувати сторінки книжки, люди користуються закладинками (продемонструвала це наочно) та подарувала кожному закладку з українським орнаментом. Ольга Соломонюк розповіла також про виставку картин Цезарія Ганушкевича, яка діє нині та запросила усіх дітей приходити до бібліотеки разом із батьками, вручивши ромашку-запрошення. А на завершення запропонувала іще раз пройтися бібліотекою, розглянути картини та подивитися виставки у Казкограді. Дітвора із радістю простувала уже «відомим» шляхом бібліотечних приміщень, не обминувши книгосховища та Батьківської студії. Прощаючись із працівниками бібліотеки дошкільнята ґречно дякували за подарунки та екскурсію, яка їм дуже сподобалася і пообіцяли прийти найближчим часом із дорослими. Віримо, що ті маленькі зернинки, якими засівається дитяча цікавість, з часом дадуть гарні сходи і читачів у бібліотеці побільшає.

17 лютого на патріотичні читання «Не обміліє пам’ять віку, в серцях нащадків буде жить» завітав воїн-інтернаціоналіст, ветеран Афганської війни Засипкін Юрій Анатолійович, який зустрівся з учнями 5 – 6 класів ЗНЗ № 10. Бібліотекарі підготували перегляд літератури «Сумні сторінки історії». Спочатку учасники зустрічі переглянули відеохроніку подій Афганської війни. В цілковитій тиші звучали безпристрасні та страшні цифри – кривава статистика війни. А потім розмову продовжив свідок та учасник тих героїчних подій капітан Юрій Засипкін. Безпристрасні цифри змінила жива розповідь. Згадуючи веселі та не дуже епізоди військового життя, Юрій Анатолійович переносив свої слухачів то в гарячі пустелі, то в спорожнілі міста та аули Афганістану. Безліч запитань посипалось з усіх боків. Пан Юрій навіть не встигав відповідати. Дітей цікавило все: від видів зброї до побуту радянських солдатів. Сумною була ця зустріч, тому що не можна було не згадати і війну на Донбасі, і того, що і зараз гинуть там наші українські воїни. Але надія на краще залишається завжди, і тому саме надія на мир в нашій багатостраждальній Україні стала лейтмотивом сьогоднішньої такої нелегкої розмови ветерана-афганця зі школярами.

Бібліотекар Ольга Соломонюк розповіла третьокласникам про свято Стрітення та традиції його проведення в Україні. Школярі дізналися про те, як українці звикли зустрічати весну, про Богослужіння у цей день у храмах, освячення води і свічок, випікання жайворонків та традиційні заклики дітей до весни. Розповідь проходила в діалозі, під час якого часто бібліотекарем створювалися проблемні ситуації, які спонукали третьокласників шукати вихід, включаючи свій життєвий досвід, логіку та здобуті раніше знання. Ольга Вікторівна розповіла і про жайворонка – обрядового птаха та провісника весни. Діти із цікавістю слухали її розповідь про печиво «жайворонків», після чого запропонувала дітям самим зробити цих дивовижних птахів аби закликати весну. Оскільки зробити печиво у бібліотеці не має можливості, вона роздала кожному по одноразовій паперовій тарілці, яку запропонувала перетворити на пташку. Дитячі очі випромінювали здивування та недовіру, та коли вони побачили вже готових пташок, усі загорілися нестримним бажанням зробити таку ж. Ольга Вікторівна поетапно детально розповідала про виготовлення цієї чарівної птахи. Після вирізання деталей: тулуба та крильцят, дітлахи взялися за фломастери та маркери аби найкраще розмалювати свою пташку. Упродовж 25 хвилин кожен третьокласник був у творчій роботі – творив свого казково-чарівного жайвора. На останньому етапі – склеювання жайвора, усі третьокласники мали можливість отримати конкретну пораду та допомогу від бібліотекарів. Тримаючи у руках власного жайвора, кожен школяр вихваляв тільки свою роботу. І це не дивно, бо кожен до її створення долучив вигадку, наполегливу працю, багато зусиль. Із готовими жайворонками усі третьокласники стали у коло і почали закликати весну словами:

Весна, весна – днем красна,
Що ти нам, весно, принесла?

На що отримали відповідь від Ольги Соломонюк:

Я вам принесла літечко,
Ще й зелене житечко,
А вам, дівчатка, по вінку
Із хрещатого барвінку.

А потім за пропозицією бібліотекарів, кожен підписав свого жайворонка і тимчасово залишив у бібліотеці для створення виставки, яку можна буде оглянути усім відвідувачам уже із завтрашнього дня. Отже, з 16 лютого до бібліотеки прийдуть наші третьокласники разом із батьками, аби подивитися дивовижну виставку. Крім них стрітенських жайворонків побачать усі відвідувачі бібліотеки. Запрошуємо і Вас, читачі цього матеріалу, до нас у гості, аби на власні очі побачити прекрасні витвори дитячих рук. А на завершення, третьокласники із цікавістю розглядали нову експозицію картин Цезарія Ганушкевича та гортали дитячі книжки у Казкограді, придивлялися яку із них зможуть завтра взяти разом із батьками додому.

Бібліотекарі пригостили юних закоханих кавою і провели з ними цікавий психологічний тест на сумісність. Бібліотекар Тетяна Вербівська провела майстер-клас з виготовлення «валентинок» з читачами молодшого шкільного віку. Читачка Катерина Ярошенко подарувала бібліотеці власноруч вироблену яскраву сумку-валентинку. Увесь день бібліотекарі нагадували читачам, що треба любити один одного, говорити ніжні слова не тільки чотирнадцятого лютого, бути світлом комусь, джерелом тепла і опорою, крилами і стіною…

Дівчаткам було запропоновано зробити та подарувати рідним символи свята всіх закоханих – Валентина та Валентинку з різнокольорових ниток. В ході заходу діти залюбки виготовляли ляльки, листівки, запрошення на свято та традиційні сердечка-валентинки з паперу, оздоблені мереживом та паєтками. Також учасники із задоволенням проходили тести про дружбу та любов.

Усі вони були активними учасниками Майдану. Знали багатьох із Небесної Сотні. Тому багато розповідали про ті страшні дні, порівнюючи загиблих на Майдані із загиблими під Крутами у 1918 році. Гості поділилися зі школярами усвідомленим аналізом тих подій, їх значенням для України й говорили про нелегкий постмайданівський час, читали власну поезію. Вшановуючи пам'ять Героїв Небесної Сотні, усі учасники схилили голови у скорботній хвилині мовчання. Дев'ятикласники уважно слухали виступаючих, розуміючи, що їх чекає продовження справи Майданівців. І, як символ, передавалася палаюча свічка боротьби за майбутнє держави, а кожен, доторкуючись до неї, розумів, що не зможе стояти осторонь, бо « ЙОГО ХАТА – НЕ СКРАЮ», а в Україні. Куликова Дар'я вперше наважилася прочитати власну поезію й отримала схвальні відгуки від гостей та була запрошена на засідання Літфоруму. Наприкінці патріотичної години школярі вручили кожному гостю білу гілочку хризантеми як знак ніжної вдячності від молодого покоління. Школярі мали можливість ознайомитися із роботами Цезарія Ганушкевича, які представлені на виставці у бібліотеці та на згадку сфотографуватися з прогресивними українськими митцями.

Уже збігло два роки від тих жахливих подій. Та вони не стираються у людській пам'яті. Тож, кожен відвідувач може скористатися її матеріалами, аби згадати тих, хто віддав своє життя на Майдані за свободу, честь та процвітання України. На виставці розмістилися світлини українських патріотів, які дають можливість іще раз вдивитися у їхні світлі обличчя, небайдужі очі, щирі погляди та згадати ту мужність, із якою ці мирні, незахищені люди з дерев`яними щитами, без шоломів та бронежилетів сміливо йшли під кулі. Українські митці написали чимало поезій, прозових творів, картин, пісень, створили документальні фільми та фотовиставки. Деякі поетичні та прозові твори є і на нашій виставці. Ми знаємо, що герої не вмирають, бо вони живуть у наших серцях, і допоки ми будемо їх пам'ятати – стільки вони ЖИТИМУТЬ. Тому наше завдання – передати цю пам'ять молодому поколінню, навчити їх НЕ забувати українських героїв та на їхніх життєвих прикладах виховувати молодих патріотів:
Його вибір – бути в строю,
Бути гідним і вірним присязі,
Боронити країну свою,
А значить – бути звитязі!
Юрій Старчевод

Перед слухачами, що шукають роботу, виступив офіцер відділу комплектування Подільського РВК, лейтенант Бурко Ярослав. «Після 23 років корупції та розвалу, українська армія стала надзвичайно потрібна державі. Реальна військова загроза суверенітету та територіальній цілісності України поставила питання руба. Тому сьогодні найбільш актуальною і затребуваною є професія військового, яка виходить за межі ринку праці. Людині, яка хоче обороняти країну, сьогодні є куди піти. По-перше, це військова служба за контрактом, яка з січня 2016 року передбачає стабільне грошове забезпечення від 7000 грн. для рядового, безкоштовне навчання у вищих військових закладах, безкоштовну мовну підготовку, забезпечення житлом, забезпечення безкоштовним медичним та санаторно-курортним лікуванням та багато іншого», – наголосив лейтенант Бурко. Він запевнив слухачів у тому, що за останній рік Збройні сили та інші формування, які беруть участь у АТО, отримали велику кількість новітньої амуніції, техніки, зброї та іншого спорядження, і увага до Збройних сил не зникне із закінченням АТО. Керівництво держави нарешті зрозуміло просту істину: армія – не простий символічний атрибут державності. Це той щит, без якого держава залишається абсолютно беззахисною. Представник військового комісаріату призвав слухачів, юнаків і дівчат, що шукають роботу, стати справжніми військовими професіоналами, захистити майбутнє своїх дітей, не дати ворогу прийти в твою оселю, стати на захист своєї родини! Слухачі також ознайомились з тематичним переглядом літератури «Українська армія: відродження з попелу».

Завідувач бібліотеки Тамара Мусієнко провела огляд нової літератури києвознавчої тематики, що були представлені на перегляді «Місто Києво-Поділ». Голова клубу, Віталій Баканов продовжив знайомити з цікавими людьми, які раніше працювали в ОКБ Геофізичного приладобудування по вул. Западинській, 5. Віталій Андрійович поділився історією художника Дмитра Сироватко, який працював в інженерній групі ОКБ художником- оформлювачем, і малював чудові плакати. Поза робочим часом художник малював картини, пронизані любов'ю до України. Також в цьому підприємстві працював дідусь колишнього киянина Макса Левчина, що живе нині в США – веб-розробника і програміста, більш відомий як один із засновників PayPal – найбільшої в світі системи електронних платежів. Євген Рейцен презентував дві нові книги, в яких опубліковані його вірші. Це збірка віршів «Скіфія: Зима-2015» і «Будівнічі: поетична збірка». Деякі з опублікованих віршів автор зачитав на засіданні. Обидві книги були подаровані бібліотеці. Наступним слово взяв гість клубу, мистецтвознавець, член Спілки художників України, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук, один з найвідоміших захисників Києва від незаконної забудови Михайло Георгійович Дегтярьов. Він навів деякі факти знищення пам'ятників архітектури і містобудування Києва за останні роки. Розповів також про те, які проекти по забудові історичної частини міста так і не були здійснені і які втрачені безповоротно. На засідання клубу прийшов ще один гість, це киянин, письменник Сергій Миколайович Багрин. Він презентував свої книги детективного жанру «Сльози ангелів» і «Вальс під дощем». Автор розповів, що в майбутньому планує написати книгу, дія якої буде відбуватися в рідному для нього Києві. Своїми дослідженнями поділився письменник і краєзнавець Петро Семілєтов. Зацікавившись думкою, що Київ до ІХ ст. був центром металургії, він почав шукати тому підтвердження. Нашим предкам для цього потрібна була сировина, а вона була, про що свідчать струмочки з червоним відтінком, тобто з домішкою руди. Такі є в багатьох районах міста: Реп'яхів і Бабин Яри, територія сучасної Троєщини, район Биківні, район метро «Лісова». На підтвердження цієї думки є ще такий факт: відомо, що після смерті засновників міста братів Кия, Щека і Хорива, стародавні жителі платили данину хазарам – мечами. Це свідчить про те, що металургія дійсно була розвинена. Також доповідач поділився своєю знахідкою – це детальна військова карта Києва 1946 року, яку він після певного доопрацювання, викладе в мережу Інтернет для ознайомлення з нею всіх охочих. На завершення виступила ще одна гостя клубу – корінна киянка, член Печерського Клубу ветеранів, поетеса Елеонора Зима. Вона зачитала свої вірші про Київ, які нікого не залишили байдужими.

Як красень Київ не любити
І в серці НЕ боготворити,
А в нім ті ріднії місця,
Де з Крихітки піднялась я ...

Настільки насичене засідання закінчилося в теплій атмосфері за чашкою чаю, і вже через три тижні – 28 лютого планується нова зустріч тих, хто по-справжньому любить і цінує Київ і його мешканців.

Заняття проводить бібліотекар Ніна Ковальчук, яка за фахом викладач німецької мови. Ніна Дмитрівна довгий час працювала у педагогічному університеті імені Михайла Драгоманова. Прекрасно знає методику викладання іноземної мови для різних вікових категорій, має тісний зв'язок з Німецьким Культурним Центром «Гете – Інститутом» в Україні. На перше заняття прийшли школярі – активні читачі бібліотеки, які першими довідалися про «нововведення». Вони з цікавістю розглядали підручники, за якими будуть працювати, сміливо показували свої початкові знання німецької мови, були відкритими та наполегливими у правильності побудови речень, а головне – у правильній вимові. Їм було цікаво та весело. Наприкінці заняття кожен із них отримав у подарунок від Ніни Ковальчук німецький прапорець, які разом із підручниками дав у користування «Гете – Інститут». Наступної неділі вони продовжать опановувати складну німецьку мову. А у бібліотеці продовжується набір охочих вивчати німецьку мову за рівнем підготовленості та віковим показником. По мірі їх створення будуть «запускатися» нові групи. Серед читачів цієї бібліотеки набуває великої популярності вірш Христіане Грощ «Чужа мова»:

Якщо ти вивчаєш німецьку,
твої очі розширюються.....
Вуха загострюються,
Ноги розбігаються,
Руки починають гребти (підручники без розбору)
До тих пір, доки все не стане рідним.
А якщо ти вивчиш ще й німецьку
У тебе з`являється два крила.

Тож усіх, хто бажає мати два крила, запрошуємо до нашої бібліотеки на безкоштовні курси «Вивчаємо, говоримо німецькою».

Децентралізація влади в Україні – це проект нової України, стратегія і тактика демократичних перетворень в суспільстві, тому актуальна і важлива для кожного з нас. Доступно і цікаво розповіла Віра Олександрівна своїм слухачам про основні напрями реформи: зміни до Конституції України, передача влади від центральних до місцевих органів, створення спроможних територіальних громад. Детально розглянула питання фінансування місцевих бюджетів, їх наповнення і витрати. Звернула увагу на позитивні сторони процесу децентралізації та про його ризики для суспільства та громади. Слухачі активно реагували на інформацію економіста, задавали питання, уважно слухали відповіді та довго ще обговорювали перспективи нових змін. Також члени клубу"Гармонія" ознайомились з переглядом літератури "Децентралізація влади і місцеве самоврядування".

Під час заходу зроблено експертно-правовий аналіз на тарифи, проконсультовано, як провести перерахунок вартості спожитого тепла з урахуванням різниці між нормативною і фактичною температурою «на вулиці» та як повернути надлишок платежів. До речі, були і поради щодо застосування енергозберігаючих технологій.

Для чого ми вивчаємо англійську мову? – Це ж так просто! Тому що з іноземними мовами нам відкритий увесь світ! Знання іноземної мови відкриває багато можливостей перед людьми, ці знання дають нам можливість спілкуватися з представниками різний національностей, подорожувати різними країнами світу, читати книжки різних авторів в оригіналі. Все це розширює наше світобачення. Англійську часто називають мовою комунікації. Мабуть, через те, що все людство на планеті негласно вирішило спілкуватись саме цією мовою. ® Приблизно 1.500.000.000 людей говорять англійською. Ще 1.000.000.000 людей вивчають цю мову. ® Майже всі міжнародні конференції та конкурси проводяться англійською мовою. ® Переговори та наради дипломатів й політиків з різних країн ведуться англійською. Англійська мова – це основна мова таких організацій, як ООН , НАТО тощо. Бібліотекарі впевнені, література, що експонується, допоможе всім , хто щойно почав вивчати англійську або продовжує її вивчення . Тому що це дуже цікаве заняття, яке приносить задоволення. Ukrainе speaks English - незабаром стане реальністю.

Перед переглядом експозицій (меморіальної і літературної) відвідувачам було запропоновано документальний фільм «Посвята Павлові Тичині», який своїм змістом розширив уявлення про творчу діяльність та життєві стежки Павла Тичини. До меморіального комплексу входять кабінет, бібліотека, вітальня, спальня. В цих приміщеннях відтворено прижиттєву обстановку життя поета. У пам’яті відвідувачів музею-квартири назавжди залишиться світлий образ неперевершеного майстра поетичного слова. Працівники бібліотеки до дня народження Павла Тичини підготували виставку - ім’я «Лицар поезії». Літературно-музейна екскурсія «Ще не раз колись розквітну» дуже сподобалась читачам.

Сьогодні ми усвідомлюємо важливість цієї події, про це наголосив історик, письменних, сценарист, художник Анатолій Горовий 21 січня у бібліотеці сімейного читання імені Садріддіна Айні, представляючи громаді художника Цезаря Ганушкевича, який презентував відкриття своєї виставки «Дорога до дому», та письменницю, журналістку, громадську діячку Тетяну Череп-Пероганич на її вечері-автографі «Україно, до тебе іду на поклін, Молитвами звеличую всюди». Тетяна Павлівна розповіла присутнім свій життєво-творчий шлях, прочитала поезії, які у більшості слухачів викликали щемні сльози туги, болю, смутку. З великою любов`ю та теплом згадала пані Тетяна своїх найрідніших – батька та матусю, рідну хату, село, прочитала їм присвяту. Багато говорила поетеса про Україну, її минуле і сьогодення, ділилася своїми роздумами про майбутнє держави. Велику увагу приділила жіночій долі, коханню, материнству. Тетяна Павлівна не тільки розповідала, але й залучила усіх присутніх до цікавого діалогу. Кожен учасник вечора отримав листочок із віршованими рядками у яких стоїть її, жіноче, запитання і попросила дати відповідь.Слухачі активно вступили у цей діалог. Поетеса з великою зацікавленістю ставилася до відповідей. Чимало із них їй прийшлися до вподоби і пообіцяла взяти їх собі на озброєння. Багато цікавого розповів про свою дружину Юрій Пероганич. Друзі : Тетяна Іванчук, Руслан Іщук доповнили його. А поет Юрій Титарів прочитав відповіді та дружню пародію на поезію пані Тетяни. Цезарій Ганушкевич вперше почув поезію Тетяни Павлівни і не залишився до неї байдужим. Презентацію своєї виставки він почав словами вдячності за теплу і щиру поезію, яка не залишила його байдужим, а «пробивала у ньому скупу чоловічу сльозу». Із великою зацікавленістю слухали присутні розповідь художника про створені ним полотна, про відчуття, з яким вони були написані, про цікаві, а іноді і кумедні випадки їх створення. Теплий камерний вечір-автограф добігав кінця. На згадку була зроблена загальна світлина. Та присутнім не хотілося розходитися. За ароматним чаєм продовжилося мелодійно-мистецьке спілкування. Як добре, що ці швидкоплинні години принесли тепло та радість присутнім, яке вони будуть, упевнені, часто згадувати.

На виставці представлено як навчальні посібники з історії України та книги відповідної тематики, так і періодичні видання, на сторінках яких висвітлюється ця історична подія. Віримо, що будуть зруйновані кордони і в душах українців, і вони об’єднаються заради однієї величної мети – побудови економічно та духовно багатої, вільної та щасливої України.

Щоб користуватися своїми правами, відстоювати їх, перш за все їх потрібно знати. Комунікативною платформою для надання безоплатної правової допомоги є Українська Гельсінська спілка з прав людини. Микола Кузьмич розповів про плани спілки на 2016 рік та висвітив правові питання, які найбільше цікавлять користувачів: право на соціальне забезпечення, житлове , сімейне та спадкове право тощо. Зустріч відбулася у формі конструктивного діалогу, що й визначило її високу ефективність. Ґрунтовною інформаційною підтримкою став перегляд літератури "Швидка юридична допомога".

Юні читачі розповіли, як вони люблять зиму, як чекали на зимові свята – День Святого Миколая, Новий рік, Різдво та на зимові розваги, коли навколо іскриться блискучий сніжок й можна кататися на лижах, ковзанах, спускатися з гірки на санчатах, ліпити снігову бабу, гратися в сніжки, кидатися сніговими кульками, будувати сніговий палац або фортецю. Тому не дивно, що літературно - музичний ранок в бібліотеці це ще одна добра і весела зустріч із чудовими святами і розвагами, яких було безліч на зимових канікулах. Багато конкурсів, вікторин, рухливих ігор і змагань підготувала і провела бібліотекар Тетяна Овчарова на веселому й пізнавальному заході. Сніговичок був дуже задоволений знаннями дітей про зиму і нагородив переможців медалями «Знавець зими» і, звичайно, солодощами. А книжкова виставка «Зима крокує – свята дарує» запросила дітей познайомитися з цікавими книжками про зиму, звичаї та обряди українського народу.

Привітавши всіх присутніх з минулими святами, голова клубу Віталій Баканов розповів історію людини, з яким йому пощастило працювати в ДКБ Геофізичного приладобудування по вул. Западинській, 5. Це киянин Анатолій Сергійович Превиш, який за роки життя домігся успіху в багатьох галузях: будучи інженером він мав успіх і в роботі, і в спорті, і музиці. Анатолій Сергійович також малював дивовижні картини на кульмані (креслярська дошка) за допомогою туші і пера. Для своєї творчості він вигадав назву - «Кульманізм». Свого часу його твори були не прийняті відомим журналом «Юність», однак про нього написали журнали «Радуга» і «Картонажник». Доповідачу вдалося поспілкуватися з родичами Анатолія Сергійовича. Від них він отримав копії картин, які з радістю продемонстрував на засіданні клубу. Євген Рейцен розповів про те, як був заснований Міжнародний день шахової композиції. Дату 4 січня запропонував безпосередньо сам Євген Рейцен. І, починаючи з 2008 року, 4 січня прийнято вважати Міжнародним днем шахової композиції. Щорічно Євген Рейцен готує подарункові календарі і обов'язково пише вірш, приурочений до цієї дати. У цьому 2016 році був написаний марш шахової композиції, який автор зачитав всім присутнім. Наостанок, доповідач розповів, що днями в друк піде нова книга «Будівничий», куди увійдуть його вірші: «С юбилеем, клуб «Кияни»!» та «Песня о киевском трамвае». Гість клубу Петро Семілєтов розповів про свою книгу «Ересь о Киеве», над якою він працював майже 3 роки. На 1600-х сторінках знайшлося місце всьому – Кирилівським висотам з їх маловідомими печерами, перекази про те, що Київ був Троєю, а Кий - супутником Геракла, опису всіх київських Лисих гір, загадкової особистості Віщого Олега, курганам Совок і Воскресенки і не тільки. Виступ був дуже цікавим, було задано автору багато питань, на які були отримані відповіді. Потім взяв слово Вадим Ляшенко, розповівши кілька кумедних історій, пов'язаних з радіозв'язком післявоєнного періоду в Києві. Одну історію він почув від мічмана радіорозвідки з військової частини, що знаходиться на Рибальському п-ві. Колись у солдатів цієї частини була військова місія на Кубі, де їм вдалося змайструвати антену для прийому телепередач з США. На жаль, антена мала недолік – вона викликала перешкоди на місцевому телебаченні і, відповідно, хвилю обурення у місцевих жителів. Варто відзначити, що Євген Рейцен підготував чудові календарі на 2016 рік з фотографіями учасників клубу «Кияни». На цьому засідання клубу не закінчилося. Традиційно його учасники ділилися знаннями і спогадами про Київ і киян за чашкою гарячого чаю. Наступне засідання заплановано на 6 лютого.

Разом з малечею бібліотекарі Найдич Ольга та Денисенко Олена провели такі ігри: «Іграшка по колу», «Снігові грудки» та кружляння «Сніжинок-пушинок». Після ігор та забав дітвора закружляла у веселому хороводі.

До бібліотечної господи завітала ціла ватага щедрувальників. Відбулося чудове відроджене народне дійство: усі працівники бібліотеки і гості були задіяні в ньому: ходили з зіркою, вертепом, водили «Козу», лікували її від уявних хвороб, бо “Коза” – це встановлений обряд – гра з піснями, музикою. Та її хвороба, вмирання і воскресіння – символ циклічності часу і повороту сонця на літо, а також віра у безсмертя. Співали колядки, щедрівки, за українським звичаєм до столу було приготовлено багато різних страв. Уперше в бібліотеку завітала група хору «Надія», що діє при Територіальному центрі соціального обслуговування Подільського району міста Києва. Вони співали старовинні пісні, щедрівки і були справжньою окрасою свята. Зимові свята дуже цікаві. В них багато обрядів, які ми намагаємося передавати наступному поколінню. На свято Маланки завітали і діти, які були задіяні в театралізованому дійстві. Вони дізналися багато цікавого про зимові свята і традиції і надовго запам’ятають цю чарівну магію українських свят. Тому разом бережімо свої традиції і обряди і передаваймо цей скарб майбутньому поколінню. Яскравим доповненням до заходу була фольклорна виставка: «Зима щедра на свята» (Святвечір, Різдво, Хрещення, Стрітення).

Бібліотекар Ольга Соломонюк запросила третьокласників у чарівну етнографічну подорож зимовими святами. Під час бесіди школярі пригадали порядок українських Святок від Різдва Христового до Водохрещі. Ольга Вікторівна, спираючись на знання дітей, поглиблювала їх цікавими поясненнями, що знаменує те чи інше дійство: чому буває голодна та щедра кутя, хто ходить колядувати, а хто засівати, що означає «водити козу» тощо. Згадала бібліотекар і знаменитого українського етнографа Петра Косача, батька Лесі Українки, завдяки якому змалечку донька добре зналася на українських традиціях, повір'ях та легендах, які активно застосовувала у своєму поетичному слові. Ольга згадала, що на святкуванні веснянок із волинськими дітьми, маленька Леся промочила ніжки і сильно захворіла. Із цією недугою вона боролася усе своє життя, була змушена лікуватися за кордоном і дуже сумувала за рідною Україною, її традиційними святами та прочитала дітям поезію Лесі Українки «Надія», наголосивши велику любов цієї мужньої людини до України. Бібліотекар закцентувала увагу третьокласників на те, що українські традиції передаються із покоління в покоління й зазначила неоціненну роль етнографів, письменників у збереженні та передачі цих традицій своїм нащадкам. Потім школярі заколядували працівникам бібліотеки. За гарні колядки кожен із них отримав по смачній цукерці. Для своїх колядників бібліотекарі приготували цікавий відеозапис колядування дітей музичної школи № 3 міста Луцька. Переглядаючи цей відеозапис, третьокласники підспівували знайомі колядки та уважно слухали нові. Наприкінці фольклорної години Ольга Соломонюк наголосила гостям на тому, що існує велика кількість колядок. Побажала дітям вивчити нові, з якими їх будуть чекати наступного року, а потім школярики мали можливість поринути у таємничий та прекрасний світ книжок. Із великим задоволенням вони завітали до улюбленого Казкограду, взяли до рук цікаві книжки та із задоволенням їх читали. Раділа душа у працівників бібліотеки, які спостерігали за вдумливими обличчями, допитливими оченятами третьокласників. Росте нове покоління КНИГОМАНІВ!!!

Під час народознавчої години «Різдвяна обрядовість українців», що відбулася в бібліотеці імені Андрія Головка, учні 7 класу ЗНЗ № 3 долучилися до чарівної містичної феєрії різдвяних свят, дізнались про традиції святкування Різдва Христового в різних регіонах України, читали колядки і щедрівки, віншування, якими діти вітали рідних із Різдвом. Особливо їм сподобалось:
Маленький Ісусик не спить, не дрімає,
Своїми ручками весь світ обнімає,
І вашу родину, і вашу хатину, і всю Україну.
Христос народився! Славімо його!
Ці рядки школярі швидко вивчили напам’ять під час заходу. Біля книжкової виставки «Тихо стукає у шибку ніч Христового Різдва» вони познайомилися з традиційними атрибутами свята, з народними прикметами, що пов’язані з Різдвом.

Фотовиставка «Наш Афон» побувала вже в багатьох місцях Києва, долучилася до цього просвітницького проекту і бібліотека Дружби народів. Відкрила експозицію координатор інформаційно-просвітницького проекту фотовиставки «Наш Афон», менеджер виставкової зали галереї «СОБОРНОЇ» Інна Іванівна Брич. Відвідувачі виставки дізналися, що у 2013 році відомий грецький фотохудожник Костас Асіміс передав більше 80 унікальних фотознімків Святої гори до виставкового фонду галереї «Соборна». Його світлини присвячені історії становлення та розвитку життя монахів на Святій Горі Афон, афонським храмам, побудованим у стилі візантійської архітектури, сценам із життя мешканців Святої Гори. На відкриття виставки було запрошено ієрея Володимира, який розповів багато цікавого із життя монахів, виконав духовні пісні під супровід гітари, потім було проведено захоплюючу екскурсію по надзвичайно цікавій фотоекспозиції . На виставці, крім власних фоторобіт нашого сучасника Костаса Асіміса, представлені архівні чорно-білі світлини середини XIX – початку XX століття . Виставка справила велике враження, крізь призму об’єктива присутні мали змогу доторкнутись до життя Святої Гори Афон.

Концерт розпочали українськими піснями, далі коцертна програма була різноманітною і цікавою. Звучали пісні про зиму, романси, поетичні поздоровлення та власні вірші, присвячені зимовим святам. Було багато цікавих конкурсів, жартів. І звичайно на свято завітав Дід Мороз, який привітав всіх з Новим роком і розповів про свої новорічні пригоди. Такий святковий концерт підняв всім настрій, додав бадьорості, енергії та оптимізму перед святами. А бібліотекарі підготували читачам перегляд літератури "Ялинки свято срібносніжне".

У новорічну ніч до всіх слухняних хлопчиків та дівчаток аж із Північного Полюса завітає Дід Мороз, щоб залишити під пухнастою яскраво вбраною ялинкою подарунки. В очікуванні на нього учасники творчої лабораторії «Майстра Саморобка» виготовляли незвичайну оздобу для ялинки. Дід Мороз, напевно, буде приємно здивований, побачивши серед прикрас і свій портрет. Саме такими цікавими роботами були зайняті наші учасники. На майстер-класі діти не лише виготовляли прикраси для ялинки, а й розгадували новорічні лабіринти, кросворди. Гарного настрою дітям принесли журнали «Академія Саморобко», «Умійко», «Жасмін», «Жирафа Рафа», які запропонували читачам безліч цікавих прикрас та смаколиків до новорічних свят. Колектив бібліотеки щиро вітає всіх своїх читачів – і маленьких, і дорослих, всіх, хто пройшов з нами цей рік, з наступаючим Новим роком! Нехай всі мрії здійсняться! Кращі книги будуть прочитані, а найкращі – написані. Нехай цей рік принесе в історію людства ті сторінки, якими через століття наші нащадки будуть пишатися.

В «Новорічному серпантині» провідного бібліографа Ніни Бойко йшлося про те, як зустрічають Новий рік і прикрашають красуню-ялинку народи світу. Ніна Павлівна ознайомила учасників зустрічі з історією виникнення святкування Нового року, коли стали прикрашати красуню-ялинку, розповіла про традиції зустрічі Нового року в різних країнах світу. Своїми спогадами «Згадаю рік, той рік Новий, що в пам`яті цвіте моїй» поділися учасники вогнику. В святковому новорічному концерті «Ой, зішла зоря…» взяли участь Анатолій Боков, Людмила Верета, учні музичної школи № 12.

Гарним продовженням цієї передсвяткової зустрічі став невеличкий майстер-клас, метою якого було створити оригінальні книжкові закладки у вигляді паперових сніговичків, а також нагадати дітям про бережливе ставлення до книг та журналів. У підсумку: 25 сніговичків-закладинок вже з нового року стануть на захист книжкових сторінок. Сподіваємося на такі теплі й приємні зустрічі і в Новому році. Всіх вітаємо з прийдешніми святами і бажаємо тільки найкращого!

На обговорення цієї актуальної теми долучився Роман Кухарук, Голова Правління громадської організації «Український клуб», письменник, друг бібліотеки. Роман Васильович почав свій виступ із останніх історичних подій нашої незалежної держави, закцентувавши увагу на наші вікові цінності : нація, земля, єдність, гідність, мова, культура, достаток, добробут, здоров`я. Педагогічний колектив чекав почути якісь омріяні висоти у громадянському вихованні школярів, та почув від українського письменника надзвичайно прості та актуальні пропозиції : спочатку навчити грамотності, прищепити любов до читання, навчити поважати людей, які знаходяться в оточенні, берегти природу серед якої перебуваєш щоденно і все це сприятиме формуванню у підростаючого покоління громадянської позиції. Щирий українець порекомендував педагогам звернути увагу на такі книжки : Новий Заповіт, Джек Лондон « Мартін Іден», Стейнбек « Зима тривоги», Іван Гончаров «Звичайні історії», Костянтина Паустовського « Золота роза», Меллвіл «Мобі Дік». На велике переконання письменника, що саме ці твори сприяють формуванню у школярів активної громадянської позиції. Адже герої цих творів стають за приклад для копіювання у складних життєвих ситуаціях. Завідувач бібліотеки Світлана Батюк виступила із темою «Роль бібліотеки у формуванні громадянської позиції у читачів». Вона розповіла про організовані заходи бібліотекою для школярів : патріотичні години, презентації книжок, зустрічі з письменниками, митцями, які по краплині закладають у дитячих душах любов до рідного краю, повагу до людей, поглиблюють їхні знання про історичні процеси новітньої історії, розширюють уявлення про життя людей в нашій державі, формують український характер. Переглядаючи презентацію виступу Світлани Батюк, педагоги пошепки перемовлялися, згадуючи ці події, впізнаючи на світлинах учнів, себе та колег. По завершенню педагогічної ради було прийнято рішення. Одним із пунктів значилося: «Продовжувати співпрацю з бібліотекою сімейного читання імені СадріддінаАйні, як важливим чинником формуванні у школярів активної громадянської позиції. З цією метою розробити спільний план взаємодії школи та бібліотеки. » Віримо, що спільні дії бібліотеки та школи сприятимуть вихованню нової української елітної нації.

Ось вже два роки в бібліотеці імені Олександра Грибоєдова засаджує квітучий сад києвознавства клуб "Кияни." На кожному засіданні засіваються зерна любові і вшанування Києву та киянам, а кожна нова презентована та подарована бібліотеці книга проростає міцним корінням в історії Києва й Подолу, даруючи диво-квіти незабутніх зустрічей з читачами. 20 грудня 36-е засідання клубу "Кияни" вразило різнобарв'ям цікавих повідомлень та презентацій нових книг. Віталій Баканов відкрив присутнім маловідомого поета Михайла Борисовича Дубинського, з яким був особисто знайомий. Михайло Дубинський проживав на Подолі на вулиці Оболонській, 6, розповівши цікаві факти його біографії та зачитав вірші, багато з яких присвячені рідному Подолу. Где тополь цвёл, и сам Подол, Казалось, вечен. Из дальних лет я столько шёл, Мечтал о встрече Кирило Степанець презентував свою нову книгу "Втрачені споруди Києва (1992 – 2015)". Кожна споруда була представником своєї епохи, а всі будівлі складали різнобарвну мозаїку київських вулиць. Чимало зі зруйнованих споруд увійшли до енциклопедичного видання "Звід пам'яток історії та культури України. Київ". І це ще неповна картина втраченого Києва... Ляшенко Вадим вразив інтригуючими фактами з життя курсантів Київського вищого військово-морського політичного училища, яке знаходилося на території Києво-Могилянської академії. А ще пан Вадим презентував книгу друга Віктора Некрасова Юрія Дулерайна "Киевские записки". Євгеній Олександрович Рейцен презентував новий альманах "Скіфія-2015. Осінь", до якого увійшли його вірші та подарував його бібліотеці. Захоплюючою була розповідь про зустріч з Мішелем Терещенком та презентація другої книги Мішеля, французького бізнесмена, нинішнього мера Глухова, прямого нащадка мецената Михайла Івановича Терещенка "В поисках клада семьи Терещенко". Олена Муравйова, щоб налаштувати присутніх на святковий настрій, зачитала свою статтю "Шоп-тур в начало 20 века," зануривши в Київ 1900 – 1913 років, щоб зробити передноворічні закупки та подарунки. А наступне засідання клубу заплановане на 17 січня 2016 року, яке традиційно відбудеться в бібліотеці імені Олександра Грибоєдова о12 годині.

17 грудня напередодні свята Святого Миколая бібліотека імені Валі Котика організувала літературно-музичне свято «Забілів снігами гай, іде Святий Миколай!» і запросила на нього учнів 2 – 4-х класів СШ № 10. До свята працівники бібліотеки підготували виставку літератури «Мандрівка святого Миколая», і запросили Театр музичних інструментів під керівництвом Радміли Мещерської. Завідудувач бібліотеки Людмила Бабіна розповіла про дитячі роки святого, про дива-знамення, які явив Господь цьому незвичайному дитятку. А далі розпочалася чарівна казка про янголів, які шукали по землі хатинку святого Миколая, і як в цьому їм допомагали печерні гноми, болотні жаби і птахи, що літають високо у небі. Під звуки сопілки, дримби, шаманського бубну, маленьких цимбал та дзвіночків янголи подолали високі гори, широке море і знайшли те, що шукали. І полилася весела пісенька про святого, якій діти радо підспівували. Знайшовши і собі хатинку святого Миколая, діти підготували для нього листочки з побажаннями. Пані Радміла та Людмила провели майстер-клас по виготовленню конвертиків, до яких діти поклали вирізаний листок зеленого кольору – символ здоров’я, червоне серденько – символ кохання та срібну монетку, зроблену з фольги – багатство. Конвертики ці були ретельно згорнуті і відправлені у скриньку, яка доставить їх до святого Миколая. Схвильовані діти довго не могли вгамуватись і Радміла, включивши музичну шкатулку, попросила дітей закрити очі і уявити себе на чарівній галявині, де збуваються всі найпотаємніші мрії. Під веселу музику учасників свята пригостили солодощами.

Маленькі читайлики, які з нетерпінням чекають цього дня, щоб отримати подарунки, охоче виготовляли свій «Чобіток святого Миколая», щоб нагадати батькам про свято. А бібліотекарі Наталія Барзенок та Ольга Найдич допомагали декорувати виріб кожного. В залі експонувався перегляд літератури «Любий Миколаю, завітай до нас!».

Скільки всього незвичайного можна почерпнути для себе в рецептах кухонь народів світу, якими цікавими стравами і поєднаннями продуктів можна урізноманітнити свій стіл – про це дізналися учасники кулінарного свята від ведучої Ірини Соколової. Їм була запропонована цікава мультимедійна презентація про національні страви різних народів світу, підготовлена друкована продукція у вигляді листівок-рекомендацій кращих кулінарних рецептів. Особливу увагу було приділено стравам української кухні. Гостям свята була запропонована дегустація страв української та італійської кухні, які вони із задоволенням спробували і дізналися про секрети їх приготування. До заходу бібліотекарем Розою Слободенюк було оформлено книжково-ілюстративну виставку «Смачні страви для гарних господинь», яка зацікавила присутніх читачів та гостей. Кулінарні посиденьки, які пройшли в домашній, теплій атмосфері, усім дуже сподобалися. Кожен із учасників відмітив старання працівників бібліотеки і висловив слова подяки за проведений захід.

Завдяки перегляду мультфільму «Добре світло», всі зрозуміли, що лампа розжарювання і парниковий ефект тісно пов’язані між собою, тож аби приходила сніжна зима, треба користуватись енергозберігаючими лампами. Юні читачі переконалися, що з новими знаннями їм буде легше про довкілля дбати. А ще наближається чарівна пора різдвяно-новорічних свят, то ж діти спробували себе у ролі добрих чарівників: із звичайних ламп розжарювання створили симпатичні ялинкові прикраси – сніговичків.

В майстер-класах брали участь не тільки члени клубу «Натхнення», але і всі читачі, хто бажав власноруч виготовити новорічні ялинкові або прикраси для декорування приміщення. Бібліотекар Тетяна Вербівська запропонувала усім охочим взятися за рукотворну творчість і на особистому прикладі довела, що для ялинкових іграшок можна використовувати практично будь-які матеріали, що легко піддаються обробці. Зрозуміло, найбільш поширеним варіантом є різний папір. Елементарна техніка орігамі, ножиці, трафарети, трохи клею і фантазії – і ви всього за декілька хвилин маєте незвичайні ялинкові іграшки, різноманітні фігурки і декор. Це все можна виготовити самостійно навіть при мінімальних навичках, що дозволить заощадити час і кошти. Давайте разом радіти і творити тепле чарівництво своїми руками! Нехай зроблена власноруч іграшка або прикраса зігріють чиєсь серце! Це так просто!

У нас цього святого називають «скоропомічним» — адже він завжди спішить на допомогу тим, хто її потребує. За своє земне життя Миколай був взірцем чистоти, щедрості, справедливості, саможертовності, любові до ближнього. Саме тому цей Святий опікується дітьми і є для них прикладом. Упродовж року Святий Миколай разом із своїми Янголами пильнує за кожною дитиною аби оцінити її поведінку і відповідно зробити подарунок. Тому так люблять усі діти 19 грудня, день, коли Він тихенько «заходить» вночі до них із заробленими за рік подарунками. 17 грудня у бібліотеку сімейного читання імені Садріддіна Айні на святковий ранок «Йде з гостинцями, дарами Преподобний Миколай!» до учнів 3-Б класу ЗНЗ № 199 Він відправив свою фею – письменницю Тетяну Череп -Пероганич. Тетяна Павлівна побачила чемних, розумних українських школярів, які чудово декламували вірші про Святого Миколая. Письменниця прочитала для третьокласників свою казку « Хто кращий», дитячі поезії, оповідання «Подарунок від Святого Миколая» та запропонувала дітям інсценізувати авторську казку « Котик і друзі». Пані Тетяна обрала собі роль Казкаря. Вона розповідала казку, а школярі тут же її « зіграли», озвучуючи та зображаючи дійові особи : Котика, Песика, Півника, Курочок, Соловейка та Сонечко. Глядачі, а ними стала частина дітей класу, вчителька, батьки та працівники бібліотеки, весело сміялися та щиро аплодували «артистам». Великою несподіванкою для гості стало дитяче декламування її поетичної збірки «Теплі мамині казки». Тетяна Павлівна від імені Святого Миколая кожному третьокласнику подарувала із чарівного мішка по набору цукерок. На завершення вона запропонувала усім стати у хоровод. До дітей приєдналася вчителька Людмила Чернова та завідувач бібліотеки Світлана Батюк. Водячи хоровод усі закликали Святого Миколая неодмінно прийти до кожної української дитини у гості, бо всі вони його люблять і чекають. Святого Миколая вважають прадідом і Діда Мороза, і Санта Клауса, адже на основі його древнього образу з`явились ці казкові персонажі, без яких сьогодні не приходить Новий рік, який так люблять усі : і дорослі, і малі. З Новим роком!!!

Вся малеча очікує в такі дні приємних дарунків та сюрпризів. Саме таким дарунком для наших читайликів стала зустріч з працівником журналу для дітей «Жирафа Рафа» Оленою Човпун. Наша гостя в цікавій ігровій манері ознайомила дітей з журналом, презентувала перший пілотний випуск нового дитячого енциклопедичного журналу ПРО ВСЕ НА СВІТІ «Колосвіт», який стане приємним подарунком для тих, хто мріє подорожувати світом знань. Малечі дуже сподобалась зустріч з «Жирафою Рафою».

У дружньому колі за чашкою ароматного чаю зібрались члени клубу позитивного настрою "Гармонія". Головним хазяїном столу був поважний самовар із традиційними бубликами, далі вишикувались рядками цукерки, печиво, пироги, вазочки з варенням та лимонами. Читачка бібліотеки Валентина Ващук цікаво розповіла про Міжнародний день чаю та про давні традиції японської чайної церемонії. «Божественний напій "зміцнює дух, пом'якшує серце, проганяє втому, пробуджує розум, не дозволяє оселитись лінощам, полегшує тіло...", – так говорили на батьківщині чаю в Китаї. У нас в Україні він зайняв почесне місце як атрибут гостинності та зцілення. Присутні за столом згадували лікувальні властивості чаю, пропонували свої рецепти та ласували духмяним чаєм із меліси, м'яти та чебрецю. Велись безкінечні розмови, лунали пісні, частівки, вірші. З душевною теплотою, щиро вітали іменниників, їх було двоє в цей день, присвячували їм свої поетичні побажання та музичні імпровізації. Бібліотекарі ж присвятили цій події перегляд літератури "Чайна палітра". Набравшись сил від чаїв, позитивних емоцій від спілкування, всі задоволені і щасливі з журналами і книгами із виставки залишили бібліотеку, щоб зустрітися у клубі напередодні Нового року. До нових зустрічей, приємного спілкування та позитивних емоцій, шановні читачі!

В бібліотеці імені Олександра Копиленка в рамках тижня права відбувся шок-урок «Безпека в шкільному просторі». Рекомендації учням 7-го класу ЗНЗ № 2, щодо дій дитини, яка стала жертвою боулінгу та про способи протидії знущанням над дітьми давали представники Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» – юрист Саєнко Анна й консультант національної дитячої гарячої лінії Ольга Дунебабіна .

Людина, народжуючись на світ, уже має право: насамперед, право на життя, на громадянство, право на освіту, на працю, на відпочинок і т. п. Поряд з правами молода людина повинна знати і свої обв’язки: перед собою, перед родиною, перед суспільством. Життя в соціумі передбачає толерантність і чітке знання правових законів, які повинні бути орієнтиром і опорою для молодої людини в її громадянському становленні і формуванні як особистості. Саме в такому розрізі відбувалась розмова з молоддю, яка поступово перейшла в діалог. Працівники бібліотеки презентували перегляд літератури «Основа держави – закон і право». В проведенні години взяла участь провідний спеціаліст Подільського районного Управління юстиції у м. Києві Оксана Гірченко. Бібліотечний колектив та педагоги висловлюють подяку Оксані Іванівні за актуальний діалог з учнівською молоддю.

На зустріч завітали екскурсоводи музею: Литвиненко Ростислав, Гонтар Олександр та викладач історії та права, голова громадської ініціативи «Пам’ятник Володимиру» Мельник Михайло. Наше місто славиться історичними перлинами, однією з таких є Десятинна церква. Гості провели цікавий та захоплюючий екскурс в історію першої кам’яної церкви Київської Русі, яка була споруджена руськими і візантійськими майстрами 988 – 996 рр. за часів князювання Володимира Святославича. Про всі періоди розквіту та занепаду, про відомих людей, які пов’язали життя з цією архітектурною пам’яткою дізналася молодь від людей, які люблять і знають історію свого міста. Бібліотека Юрія Збанацького виносить подяку працівникам музею Десятинної церкви за проведення цікавого та пізнавального заходу.

Захід, який проходив в режимі діалогу, провела наша добра знайома, юрист Подільського районного управління юстиції міста Києва – Оксана Гірченко. Юні учасники з цікавістю слухали Оксану Іванівну, після чого задавали різноманітні запитання на правову тематику.

Упродовж усього робочого дня працівники бібліотеки знайомили відвідувачів із текстом Декларації Прав людини. Багато читачів чули і знають про свої права, та мало хто із них сам гортав текст Декларації. Для найменших був роздрукований текст Декларації, адаптований для дітей. Школярі чітко називали Права дитини, а от про існування документу «Права людини», мало хто знав. Багато студентів та старшокласників говорили про те, що їм доводиться готувати повідомлення, готуватися до заліків, писати реферати про права людини і часто розшукують ці матеріали в Інтернеті, а тут, у рідній бібліотеці, зібрано чималий обсяг потрібного тематичного матеріалу, яким вони неодмінно скористаються. Бібліотекар Ольга Соломонюк мала можливість індивідуально поспілкуватися із кожним відвідувачем, говорячи про «Міжнародний Пакт Про Громадянські і Політичні Права». Адже це надзвичайно актуально сьогодні, бо від військових дій потерпають українці на сході, сирійці – в північній частині своєї країни, хоча кожен із них відповідно до даного документу має право на мирне, спокійне життя. Усі читачі впевнені, що сьогодні Організація Об`єднаних Націй докладе усіх зусиль, аби кожна держава світу ВИКОНУВАЛА ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ЛЮДИНИ.

«Знати свої права – значить наполовину володіти ними», – наголосила юрист-консультант Подільського центру зайнятості Юлія Кучмій . Фахівець нагадала учням про основні положення Конституції України та «Конвенції про права дитини». Коментуючи вислови відомих філософів про права людини, учні разом з юристом прийшли до висновку, що свобода – не є вседозволеністю, вона дає право робити все, що не шкодить іншим. Учасники спілкування висловлювали аргументовані твердження на захист своєї позиції з того чи іншого питання, дізналися багато нового, того, що знадобиться у подальшому житті, а також аналізували життєві ситуації та показували значущість конституційних обов'язків громадян, формували власне ставлення до прав і свобод людини і громадянина. Учні отримали практичні юридичні поради, роз’яснення норм деяких законів про права неповнолітніх від юристів Осіченко Сніжани та Коширської Наталії. Бібліотекарі підготували тематичний перегляд «Права в твоєму житті». Експонована література сприятиме поповненню знань учнів щодо правових норм і формуванню правової культури.

«Хліб! Яке щире і тепле почуття поваги викликає це слово в серці кожної людини! Споконвіку ведеться в Україні, що хліб у хаті – це багатство, сіль – це гостинність і щирість. Нашу Вітчизну з давніх-давен називають хлібним краєм, бо люди, що живуть тут, завжди були великими працелюбами, вміли гарно обробляти землю і ростити на ній хороші врожаї. Для нашого народу хліб був не просто стравою – це була основа його життя і найдорожча святиня. За давнім звичаєм у кожній хаті мали лежати на столі хліб-сіль», –такими словами розпочала захід провідний бібліотекар Світлана Гуліда. З її розповіді малеча дізналася про історію виникнення хліба, ціну кожної зернини під час голодомору, звичаї та обряди українського народу, які пов'язані з хлібом. Наприкінці зустрічі дітлахи із задоволенням покуштували смачний коровай.

Нинішнє покоління, повинне віддавати шану героям, завдяки яким майорить сьогодні синьо-жовтий прапор свободи в нашій державі Україні. Мужньо боролися і гинули сини України за довгі роки боротьби за незалежність. Про все це дізналися учні 2-б класу ЗНЗ № 156 під час патріотичної години мужності «Нашій армії славу співаємо», яка відбулася 5 грудня у районній бібліотеці № 123 для дітей.

Рухливі ігри, за допомогою яких пані Алла продемонструвала дітям різницю між корисними та шкідливими продуктами, а також між здоровим і нездоровим спосо-бом життя, викликали захоплення і непідробну радість школярів. І за вікном ніби розвиднілося, а зовсім розігнала хмари гра, коли діти повинні були уявити себе на березі морі під яскравим пекучим сонцем, промінням якого вони мали наповнити своє дитяче серце, та поділитися цим світлом зі своїми рідними й близькими. Не лишилися осторонь від цього свята здорового способу життя і співробітники біб-ліотеки. Ними була підготовлена книжкова виставка «Стежкою добра та здоров’я», а завідувачка Людмила Бабіна провела веселу і цікаву гру-вікторину «Що треба знати, щоб здоров’я мати», більшість запитань якої були присвячені оздоровленню та під-вищенню благополуччя української нації. Зустріч закінчили напутніми рядками:
Вам долать нові вершини,
Ви – майбутнє України
Щоб творити і дерзати,
То здоров’я треба мати!

Вона в цікавій формі розповіла про права і обов’язки підлітків, навела типові приклади з життя, роздала друковані закладки-рекомендації «Уроки права – уроки життя», які зацікавили учнів. Вони живо реагували на розповідь юриста, задавали питання, а потім особисто спілкувалися на різноманітні теми. На заході булло презентовано книжкову виставку-пораду «Уроки права – уроки життя». Завідувач бібліотеки Ірина Іванівна Соколова провела для учнів екскурсію всіма відділами бібліотеки, розповіла про послуги, які можна отримати в бібліотеці, ставши її читачами. Традиційно гостям було подаровано рекламні листівки-запрошення. Година корисної інформації зацікавила учнів, вони отримали уроки правової просвіти від досвідченого фахівця.

Провідний бібліотекар Ніна Іванівна Онищенко провела огляд літератури відомих українських авторів – Василя Симоненка, Бориса Олійника, Дмитра Павличка, Юрія Андруховича, Раїси Іванченко, Василя Шкляра, Сергія Жадана та інших. Особливу увагу було приділено творчості Ліни Костенко, її поетичним, прозовим творам, перекладам, серед них: «Мадонна перехресть», «Річка Герекліта», «Записки українського самашедшого» тощо. Не залишилися без уваги книги іменитих авторів – Юрія Мушкетика, Павла Загребельного, Михайла Старицького, Володимира Малика, які змальовували в своїх творах історичні події епохи українського козацтва тощо. Серед коротких книжкових побачень була розповідь про книги лауреата Нобелівської премії 2015 року з літератури – білоруської письменниці українського походження Світлани Алексієвич. Її книги «Чорнобильська молитва», «У войны не женское лицо» і зараз користуються попитом серед користувачів. Дуже зворушливою була розповідь бібліотекаря про зустріч з Раїсою Петрівною Іванченко, яка нещодавно відбулася в Будинку письменників. Вона показала книжки, подаровані автором, і розповіла про них, зокрема: «Колесо часу», «Возсіяло і в нас світло розуму», «Раби Києва не мовчали». Зустріч із книгою для учнів не завершилася проведеним заходом, їм була запропонована екскурсія, яка супроводжувалася розповіддю завідувачки бібліотеки Ірини Соколової про відділи книгозбірні, Інтернет-центр, про послуги, які можна отримати в бібліотеці, про можливості користування МБА та ВСО тощо. Відбулася дискусія про паперову та електронну книгу, про важливість читання у житті молодої людини та багато іншого. Учні задавали цікаві запитання, на які отримали вичерпні відповіді від фахівців бібліотеки. Вечір коротких книжкових побачень зацікавив юних гостей, вони записалися до бібліотеки і взяли книги додому. На спогад про зустріч вони отримали рекламні листівки-запрошення, що дозволять їм дізнатися ще більше про бібліотеку: зможуть звернутися до її сторінок в соціальних мережах та сторінки на сайті ЦБС Подільського району, зателефонувати до бібліотеки за наданими телефонами чи скористатись електронною адресою.

Перед початком концерту з вступним словом виступила Тетяна Абакумова – начальник організаційного-розпорядчого відділу управління праці та соціального захисту Подільського району, яка поздоровила всіх з днем волонтера та Міжнародним днем інвалідів. Марія Іванівна Полянська коротко розповіла про волонтерський рух, його значення в соціальному житті України, про діяльність волонтерів району, їх гуманність, доброчинність та відповідальність. Кращих волонтерів нагородили почесними грамотами. Творчий колектив клубу "Гармонія" представив концерт "Циганські наспіви". Яскраві костюми, запальні циганські пісні, музика та танці звучали в залі протягом години, звеселяючи та піднімаючи настрій. Своїм концертом учасники ансамблю, серед яких є інваліди, довели, що життя можна зробити яскравим, незважаючи на всі негаразди.

Бібліотекарі не розгубилися й одразу ж запропонували їм безпрограшний варіант – святкові листівки, зроблені у техніці квіллінг. 3-А вагався недовго і всі разом розпочали створювати новорічну ялинку, але не звичайну, а напівоб’ємну з вузеньких паперових стрічок. Для створення нашої ялинки треба було скрутити 28 спіральок, приклеїти їх до картону у вигляді пірамідки. Прикрашати ялинку можна було всім, що підкаже фантазія: зірочками, намистинками, спіральками меншого розміру, тощо. Тож на батьків малечі чекає приємний сюрприз. А що з цього вийшло – розкаже фото-звіт нижче.