Почайна (Почаїв, Пучайна)
на місці нинішньої Поштової площі на річці Почайна


Місцевість розташована на Подолі від вулиці Почайнинської до Набережної. Назва походить від назви річки, яка протікала тут колись і була правою притокою Дніпра. Але трапилося непоправне. Про це в “Історії міста Києва” (1799 р.) повідомляє Максим Берлінський: “Казенні баржі, що відправляються з різними військовими запасами вниз по Дніпру звичайно для тіховодія заводіми були у вершину Почайни і прічаліваєми були в тому місці до дерев’яних зрубів…Для скорочення до цієї пристані водного шляху прокопуваний був іждівленієм міським прямо від дніпровського повороту по піщаному грунту судноплавний канал, і цим чином Дніпро не тільки поглинув Почайну, змивши острів, що залишився, але і значну частину Подолу винищив”. Правда, і в XIX столітті подекуди спливали на поверхні ланцюжки дрібних острівців, а на оболонських лугах проступала річкова гладь. “Почайна недалеко від гавані поблискує жовтим кольором, немов дзеркало, кинуте за Подолом,” – писав Іван Нечуй-Левицький. Не зважаючи на те, що сьогодні Почайна вже не існує, її існування тісно пов’язане з історією Київської Русі. У далекому минулому ця річка протікала в північній частині Подолу, на його околиці. Свій шлях річка завершувала, впадаючи в подовжену дніпровську затоку, яку від основного русла річки відділяла піщана коса, що тягнулася до того місця, де в даний час знаходиться меморіал Магдебурзькому праву. Деякі історики стверджують, що саме в річці Почайні відбувалося хрещення киян у 988 році. Та насправді Хрещення відбулося не в самій річці, а у згаданій вище затоці Дніпра. Роздільна коса, яка відокремлює Дніпро від Почайни, й стала каменем спотикання багатьох істориків на тему Хрещення Русі. Та під час весняної повені Почайна майже повністю зливалася з Дніпром. Тому, якщо хрещення народу було у весняний паводок, то річки в цей період були з’єднані воєдино.