Розташовується між Подолом, Оболонню, Пріоркою і Сирцем. Головні вулиці: Фрунзе (кінцева частина), Петропавлівська, Білецька, Сирецька.
Назва, ймовірно, походить від слова «курінь» – примітивна житлова споруда. У літературі побутують припущення (вперше висловлено Миколою Закревським), що тут у ХУІІ ст. розміщувалися курені міської сторожі або Київської козацької сотні. За версією професора Василя Яременка, топонім має давніше походження – від давньоруського «куръ» – «межа поселення, околиця, міські мури». У джерелах ХУІІІ – ХІХ ст. згадується також як Коренівка, Коренівщина, Коренювщина. Також існує гіпотеза про походження назви Куренівка від гідроніма Курячий (Куриний) Брід (ліва притока річки Сирець). Уперше згадується як київське передмістя Куренівщина в 1723 році у подвірній ревізії населення Гетьманщини). У 18 ст. село належало київському магістрату, тут мав свій двір Київський ткацький цех. 1826 року за проектом архітектора А. Меленського було споруджено дерев'яний будинок Куренівської сільської управи (в архівах збереглися рисунки його оригінальних фасадів), який розібрано в 2-ій половині ХІХ ст. До меж Києва село (слобода) Куренівка ввійшло 1834 року. Згодом – дачна місцевість, популярна в середовищі київської буржуазії та богеми, і водночас – значний садово-городній район.
У другій половині ХІХ ст. тут розгортається інтенсивне промислове будівництво (цукрові, шкіряний, цегельний заводи, броварні тощо), поступово перетворюючи Куренівку на велике робітниче селище. В період будівельного буму кінця ХІХ – поч. ХХ ст. було центром випалювання цегли в Києві. У Кирилівських печерах (Смородинський узвіз) у 1870-х рр. відкрито стоянку епохи пізнього палеоліту (мадленська епоха). На Кирилівських пагорбах (вул. Фрунзе, 103) у ХІХ ст. виявлено поселення раннього залізного віку. В районі Куренівського кладовища (Сирецька вулиця) знайдено три ділянки одного поселення трипільської культури (мідний вік), у районі колишнього Хутора Браніцького (сучасна Вербова вулиця) – залишки поселення бронзового віку, на горі Черкеня (район Шполянської вулиці) – поселення зарубинецької культури (ранньослов'янська доба). Уздовж першої та другої терас Кирилівських висот (над вулицею Фрунзе) розкопано гігантський могильник дохристиянського часу
