Мистецтво як радість життя
Миколи Пимоненко
Микола Корнилович Пимоненко (1862–1912) – український художник-живописець, академік живопису Петербурзької Академії мистецтв, член Паризької інтернаціональної спілки мистецтв і літератури, автор багатьох картин на сільську та міську тематику. Він – визнаний майстер побутового жанру, один із найкращих психологів в українському реалістичному живописі. Творчість відомого українського художника Миколи Корниловича Пимоненка посідає одне з провідних місць у побутовому живописі України кінця XIX – початку XX сторіччя. Народився Микола Корнилович 9 березня 1862 р. в передмісті Києва на Пріорці у родині міщанина. Батько був іконописцем і різьбярем по дереву, виконував на замовлення іконостаси. Майбутній художник навчався в іконописній майстерні Іванова. Тут він познайомився з художником Миколою Івановичем Мурашком. 1876 року Микола Пимоненко почав навчатися в Київській школі малювання, якою керував Микола Мурашко. 1881 року він склав іспити на звання учителя малювання при Київському учбовому окрузі і розпочинає вчителювання у Каневі. 1882 року Микола Корнилович вступив до Петербурзької Академії мистецтв. 1883 року був переведений до натурного класу, де навчався з такими майстрами, як В. Сєров, М. Врубель, С. Васильківський, М. Ткаченко, М. Беркос. Проте 1884 року Пимоненко змушений залишити Академію через стан здоров"я й матеріальні нестатки. На запрошення М. Мурашка викладав у Київській рисувальній школі.
1885 року в Петербурзькій Академії мистецтв відбулася виставка, де вперше було експоновано картину М. Пимоненка «Гальорка». 1891 року Микола Корнилович одержав звання почесного общника (учасника) Академії художеств за заслуги в розвитку мистецтва. 1893 року на запрошення художника І. Рєпіна,з яким познайомився ще в роки навчання в Київській рисувальній школі, став експонентом Товариства пересувних художніх виставок, а 1894 року став членом цього Товариства. Протягом 1900 – 1912 років викладав у Київському політехнічному інституті. 1904 року Петербурзька Академія мистецтв присудила М. Пимоненку звання академіка. На початку ХХ ст. Микола Корнилович брав участь у міжнародних художніх виставках у Парижі, Берліні, Мюнхені, Лондоні. Зокрема, на виставці 1906 р. у Мюнхені його картині «Страсний четвер» відвели одне з найбільш почесних місць, а автора полотна визнали дійсним членом Мюнхенського товариства художників. 1909 року його картину «Гопак» придбав Лувр, а митець став дійсним членом французького товариства «Інтернаціональна спілка митців». Серед найвідоміших картин художника: «Весілля в Київській губернії» (1891), «Свати» (1893), «Ворожіння» (1893), «Біля колодязя (Парубки)» (1894), «Київська квіткарка» (варіанти 1897 і 1908), «На ярмарку» (1898), «Жертва фанатизму» (1899), «Сінокіс» (1900), «Брід» (1901), «Вихід з церкви в Страсний четвер» (1907), «Зустріч з земляком» (1908), «Гуси, додому!», «Суперниці. Біля колодязя» (1909), «Гопак» (1909) та ін.
Художник створював ліричний образ України з її чарівними пейзажами й життєрадісним народом. Пимоненка називали «майстром побутового живопису». Він знаходив своїх героїв у сусідніх хатах, на гамірливих базарах, приводив додому «живу» натуру – то теля, то овечку. Він наряджав у святкове вбрання молодь і спостерігав за її веселощами, танцями, жартами. Так створювалися його «Ідилія», «Суперниці», «Гопак», численні сцени побачень, ярмарків. Він малював діточок, котрі пасуть гусаків і худобу, жінок, що працюють у полі... Більшість картин присвячено змалюванню життя сучасного йому села, в яких правдиво й поетично відтворено побут і звичаї українського селянства, яскраві образи людей із народу. Звертався митець і до міської тематики. Микола Пимоненко пішов із життя в розквіті творчих сил. Помер 26 березня 1912 р. від хвороби печінки. Його поховали в Києві, на Лук’янівському цвинтарі. На надгробку зробили дуже лаконічний запис: «Академік живопису». У цих словах – зміст усього життя талановитої людини, яка присвятила свою творчість оспівуванню рідної України.