В культурі та історії українського національно-державного відродження постать Володимира Винниченка – знакова. Він був талановитою, творчою людиною; його вважають творцем нової української прози, народженої бурхливим двадцятим століттям, засновником нового жанру – утопічного роману. Художній спадок Володимира Винниченка увійшов до золотого фонду української літератури – 14 романів, понад сто оповідань, низка п’єс.
Крізь усе своє життя проніс захоплення живописом. Портрети, пейзажі, натюрморти майстра захоплюють багатою кольоровою гамою, наповненою світлом і повітрям. При житті картини експонувалися на виставках у Львові й Парижі, де отримали позитивні відгуки художників і мистецтвознавців.
Доля Винниченка сповнена тріумфів і трагічних епізодів. Так, у Радянському Союзі ім’я письменника було викреслено з української літератури, а твори – заборонено, їх перестали друкувати і вилучили з бібліотек. Проте він завжди вболівав за Україну: навіть в еміграції його увага була прикута до подій на рідній землі.