vk1 face g+ youtube (1) twit podol mail feed


Підписатися

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання


Поети – люди щирі серцем, багаті душею, здатні розтрачувати себе заради рідного слова, Батьківщини. Саме з такими поетами 10 вересня за сприяння бібліотеки імені Олександра Копиленка в ЗОШ № 2 відбулося поетичне знайомство «Поезія – між люди».

Протягом дня поет із Лубнів Олександр Печора та київська поетеса Лідія Скрипка знайомили учнів 2-А та 2-Б класів, 5-А та 5-Б класів, 8-Б та 7-А класів й 10-А класу зі своєю творчістю.
Поет, гуморист, пісняр, за фахом – художник, Олександр Андрійович – автор поетичних книг «Сивий сонях», «Лікуймо душу», «Жарти-жартами…», «Межа», «Вишиванки мамині», «Повстали приспані тривоги», «Яблуко на вітрах», «…Обереги-береги…», «Пелюстки неодцвітанні», «Світанкове соло», «Бути собою». Має численні публікації в журналах, альманахах, антологіях та колективних збірниках. Лауреат літературно-мистецьких премій імені Василя Симоненка, Володимира Малика, Леоніда Бразова, загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» та Всеукраїнського еко-фестивалю «Лель». Член Національної спілки журналістів України. Редактор-засновник історико-краєзнавчої та літературно-мистецького кіша «Ріднокрай».
Заступник голови Полтавської спілки літераторів, голова Лубенської районної організації Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка.
Школярі доторкнулися також до поетичної творчості українки, що пише вірші, які вражають своєю задушевністю, теплотою і дивовижною щирістю. Лідія Павлівна Скрипка – автор книжок «Бабусині оповідки», «Курчата сонця», «Тобі», «Від любові до кохання».
Такі зустрічі дуже важливі, бо дозволяють через поетичне слово впустити в дитячі серця краплинки тепла і ніжності, щоб ними зігрівати світ і любити свою Батьківщину. Велика подяка від колективу бібліотеки та від педагогів й школярів Олександру Печорі та Лідії Скрипці за цей, сповнений позитивними емоціями, день .
ДУША ПОЕТА
Душа поета – мов сопілка ніжна.
Вона бринить мінорно
і мажорно.
Емоцій хвилі закипають
штормом.
Душа – ранима й безневинно
грішна.
То музика – мотиви сонця
й грому –
злітає вільно птахою кохання.
Хоч завжди йде на неї
полювання,
але вона вертається додому.
До серця – доки б’ється,
не померкне.
І – в небо, як поезія – між люди.
Поета на цім світі
вже й не буде, –
як і душа, поезія безсмертна!