Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Однією з таких сторінок був голодомор 1932 – 1933 рр. Не було ні війни, ні посухи, а була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки безневинних людей зійшло у могилу – старих і молодих, дітей, і ще ненароджених – у лонах матерів.
На книжковій виставці представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації. Спогади і свідчення очевидців, тих, хто у своїй пам’яті крізь роки проніс страждання та біль, спричинені тоталітарним режимом.
На десятиліття можна засекретити архіви, приховати викривальні документи, замести сліди злочину, але з пам’яттю народу нічого не вдієш, вона зберігатиме правду. Це наша історія, і ми повинні знати і пам’ятати.